Допоможіть забути

У 2006 році я познайомилась з одним хлопцем. Почали зустрічатися. Шалено кохали одне одного. Та через 6 місяців, нам наче чорна кішка перебігла дорогу… Його наче підмінили… Він то йшов то повертався. І це все тривало 3 роки. Звісно було багато що приємного і доброго, за що я йому дуже вдячна, але… Але цих три роки я не жила, я існувала. У мене постійно був страх, страх його втратити… Я його кохала до безтями. Він же мене лише використовував. Найбільше у фізичному плані. Я ж була сліпа на все, на образи.
Після того як ми розійшлися вже назавжди, я наче на світ народилася, наче весь час була під гіпнозом. І звичні тоді речі, відразу стали неприпустимими. Забути його мені допоміг той біль який він мені завдав і ненависть яку тоді я гостро відчувала до нього. Вони настільки були сильними, що здавалось знищили кохання. З часом біль пройшов, наче це був страшний сон, а ненависть я не захотіла тримати у серці – а навпаки почала бажати йому всього доброго.
Він же відразу знайшов собі дівчину, через рік одружився на ній. І все було б добре якби він не давав про себе знати. Перед самим весіллям він заходив на мою сторінку в інтернеті і переглядав мої фото. Згодом почав питати у моїх колег про мене. Востаннє це було тиждень назад. Мені від цього дуже погано, я постійно думаю про нього, задумуюсь над тим, а чи не кохаю я його досі. Взагалі в голові твориться хаос. Звісно все можливо було б інакше, якби у мене була кохана людина, та нажаль цього нема. І це минуле мені постійно ятрить болючі рани, згадується біль, але в першу черго сильне кохання до нього. І якщо раніше я навіть не думала як він, то тепер я постійно про це думаю, про те що на місце його дружини мала бути я.
Дуже гірко і тяжко на душі, адже з моменту розтавання пройшло вже близько 2-х років, а минуле мене тримає й досі, або ж кохання! Дуже прошу допоможіть!!!