Live:
Нора Маркман
Нора Маркман 4 hours тому: «Вітаю! Співіснування з нарцисичними, чи навіть просто інфантильними батьками - це дуже непроста задача. Колеги вже багато правильних речей написали вище - в тому числі про співзале»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 7 hours тому: «Вітаю.У вашому повідомленні багато болю за тим, чого вам так не вистачало з дитинства. Коли людині з дитинства не вистачало близькості, всередині може залишатися "голод до любові"»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 9 hours тому: «Дякую Вам за відвертість. Можливо, напишу дивні речі, але наше життя будується за певними законами. Один з них: оточуючий світ притягує до нас саме ті обставини, які максимально п»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: toma Age: 35

отношения

Добрый день. Месяц назад выгнала мужа из дома. Я его постоянно доставала работой, что поздно приходит, не помогает, в выходные тоже на работе. Цеплялась по поводу и без повода. И он меня предупреждал, что когда-нибудь ему это надоест. И вот результат - я его выгнала, и он не хочет возвращаться. Говорит, не видит смысла в возвращении. Он приходил за этот месяц 4 раза. Я пересмотрела свое плохое отношение к нему-и пообещала, что все будет по другому, и как мне кажется, когда он последний раз пришел, он видел, что ради сохранения семьи - я научилась принимать его таким, какой он есть. Я ему периодически названивала, просила вернуться, плакала, умоляла, ради дочери. Но он не хотел меня даже слушать. Говорит, чего хотела-то и имеешь. А тут в субботу, сам позвонил, пришел, плакал, когда увидел дочь. Я снова попросила прощения, и думала, ну все, мучения мои закончились... Он вернулся, все будет хорошо, я не буду его доставать, как это было раньше. Но на следующий день, он ушел к родственникам, я позвонила, он сказал у меня дела, на вопрос, когда ты придешь, он ответил-что наверное не приду. Я так и сказала ему "Не убивай меня окончательно", если ты не придешь - это конец всему, на что он мне ответил-"я ждал этих слов". Говорит, мне так лучше жить - ни за что не отвечать...Первую неделю мне было очень плохо. Вторую, я не знал, как буду дальше, а потом привык. Сам по себе и мне так комфортно. Он изменился, я это заметила, и сам он это говорит. Но я не верю, что человек, который раньше меня любил и всегда говорил об этом-так может все перечеркнуть...Да, я его постоянно давила, была вечно недовольна чем-то-и сейчас, все понимая, я точно решила для себя, что больше я такой не буду. Наша дочь его очень любит, он тоже без ума от нее. Прошу его простить, он говорит, что не держит на меня зла, но больше не хочет так жить. Я говорю-приходи домой, все образуется, ты будешь окружен лаской, любовью, я не могу по телефону на расстоянии показать все свои чувства, которые прятала далеко в глубине души (сейчас, даже и не понимаю, зачем?)-но ответ один-нет.
Неделю я ему не звоню, ни пишу СМС о любви, но все-таки жду и надеюсь на то, что он вернется.
Говорит, что будет приходить к дочери по воскресеньям, но чувствую, что скажу ему нет, так, как не хочу, чтоб дочь видела потом весь вечер мамины слезы. Подскажите, как себя вести? Что делать?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?