Почуття тривоги, паніки та неспокою серед людей!

Доброго дня, хотів би почути ваші думки та рішення, на рахунок себе. Мені 24 роки, працюю на серйозній роботі, люблю читати книги по фаху, маю мало друзів. По житті я дуже скромний та боязкий, у мене немає дівчини, та я дуже важко зходжусь з людьми! Найбільша моя проблема полягає в тому, що мені важко серед людей, мені важко просто йти по вулиці, відчуваю в собі якусь тривогу, коли люди на тебе дивляться я відвожу погляд. Я все прекрасно розумію і усвідомлюю. що неправельне відчуття і, що це скоріш відбитки дититства в якому мене багато гнобили та критикували від викладачів, учнів до батьків, пробую себе заспокоїти, "забити" голову думками, але запобігти тривозі та неспокою неможу. Це заважає мені жити! Коли я йду по вулиці я зациклююсь на поглядах з автобусів , поглядах прохожих, це вже як якийсь рефлекс який важко замінити і який став частиною мене. Звісно я стараюсь все це тримати в собі і не показувати, але очі і обличчя виказують тривогу! Я просто нерозумію про що ще можна думати коли ти просто йдеш в магазин чи на роботу, коли твоя ціль куди ти йдеш немає якогось важливого значення. Та є протидія цьому почуттю паніки, одна з них це алкоголь, я не пю дуже рідко і то слабкий алкоголь, після нього малелької дози в мене ці всі відчуття паніки зникають, і все стає нормально! Ну не пити ж мені перед кожним виходом в світ чи при кожній зустрічі з незнайомими людьми. Також якщо я говорю по телефоні тоді я почуваю себе комфортно та можу більш спокійно почуватись серед людей мені завжди потрібно щоб голова була чимось забита то роботою чи якимись ідеями. Або я під якось сильною емоцією. А якщо немає цих перерахованих чинників настає жах і так я з цим жахом живу. Невнятна розмова, срибаючий погляд який незнаю куди подіти, та відчуття підкошеності ніг. Це все дуже заважає мені, в мене досить серйозні проблеми з соціалізацією!Що зі мною? Є якась методика протидіяти цьому, час іде а змін немає..