Доброго дня, хотів би почути ваші думки та рішення, на рахунок себе. Мені 24 роки, працюю на серйозній роботі, люблю читати книги по фаху, маю мало друзів. По житті я дуже скромний та боязкий, у мене немає дівчини, та я дуже важко зходжусь з людьми! Найбільша моя проблема полягає в тому, що мені важко серед людей, мені важко просто йти по вулиці, відчуваю в собі якусь тривогу, коли люди на тебе дивляться я відвожу погляд. Я все прекрасно розумію і усвідомлюю. що неправельне відчуття і, що це скоріш відбитки дититства в якому мене багато гнобили та критикували від викладачів, учнів до батьків, пробую себе заспокоїти, "забити" голову думками, але запобігти тривозі та неспокою неможу. Це заважає мені жити! Коли я йду по вулиці я зациклююсь на поглядах з автобусів , поглядах прохожих, це вже як якийсь рефлекс який важко замінити і який став частиною мене. Звісно я стараюсь все це тримати в собі і не показувати, але очі і обличчя виказують тривогу! Я просто нерозумію про що ще можна думати коли ти просто йдеш в магазин чи на роботу, коли твоя ціль куди ти йдеш немає якогось важливого значення. Та є протидія цьому почуттю паніки, одна з них це алкоголь, я не пю дуже рідко і то слабкий алкоголь, після нього малелької дози в мене ці всі відчуття паніки зникають, і все стає нормально! Ну не пити ж мені перед кожним виходом в світ чи при кожній зустрічі з незнайомими людьми. Також якщо я говорю по телефоні тоді я почуваю себе комфортно та можу більш спокійно почуватись серед людей мені завжди потрібно щоб голова була чимось забита то роботою чи якимись ідеями. Або я під якось сильною емоцією. А якщо немає цих перерахованих чинників настає жах і так я з цим жахом живу. Невнятна розмова, срибаючий погляд який незнаю куди подіти, та відчуття підкошеності ніг. Це все дуже заважає мені, в мене досить серйозні проблеми з соціалізацією!Що зі мною? Є якась методика протидіяти цьому, час іде а змін немає..
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Ответы психологов
Алла Владимировна Саенко
психолог
Психолог больше не активен на сайте
Вы прекрасно все описали - возникает очень отчетливая картина зависимости от чужого мнения ,оценки,"сцепленность" собственного самочувствия с этими оценками,хотя они существуют не в реальности,а только в вашем представлении,в чем вы,опять же,прекрасно отдаете себе отчет.Все вы правильно думаете и про источник этого самочувствия - действительно,постоянное критиканство со стороны значимых взрослых в детстве формирует в ребенке соответствующее самоотношение.С неприятным самоотношением встречаться больно.поэтому вы как будто пытаетесь удалиться от людей.чтобы не наткнуться на возможную критику(убрался подальше - и вроде как уцелел).А так как с людьми встречаться - это неизбежно.то вы носите в себе это напряжение.ожидание - даже не осознавая.чего уж такого вы ожидаете,но уже заняв защитную позицию.В этом случае просто искать отвлечение - малоэффективно,в лучшем случае имеет временный эффект.(Кроме алкоголя - там эффект будет постоянным,но крайне для вас нерадостным,уничтожающим).Путь другой - укрепление автономности,то есть опора на себя и дистанцирование от оценок других людей.Они могут считать,что хотят - это говорит о них,а не о вас.К сожалению,автономность в вашем случае - такая вещь.которую крайне сложно выстроить самостоятельно(вот такой парадокс),для этого нужна работа с психологом в течение нескольких месяцев.
И еще - то,что вы ощущаете.когда погружены в себя - это и есть проявления автономности,свободы от подавляющего(для вас) мнения и взгляда других людей.То есть,вам не нужно будет думать.чем голову забить - потому что у вас не будет необходимости уклоняться внутри себя от предполагаемой возможной критики.
Доброго дня, Еванс!
Те що ви описуєте, схоже на панічні атаки - хронічні, неконтрольовані напади страху, паніки, тривоги, відчуття нестачі повітря. Вони можуть супроводжуватися болями в області грудей, животі. А можуть супроводжуватися іншою психосоматикою.
Що з цим робити? Краще звернутися до психотерапевта чи психолога, оскільки ці речі з"являються внаслідок стресу, причому частого, хронічного. Тобто стрес, це - пусковий механізм панічних атак.
Що ж до ваших "ліків", тобто алкоголю, то ви ж розумієте, що цим робите собі тільки гірше. До існуючої проблеми додаєте ще пияцтво , яке може перерости в алкоголізм. Виходить замкнуте коло. Краще вже в роботу занурюватися.
Спробуйте звернутися за психологічною допомогою очно. Можете написати мені в лічку, або ж звернутися до інших психологів. Я бажаю Вам успіхів!
"..це вже як якийсь рефлекс який важко замінити і який став частиною мене." Тут важливо зазначити, що це вже сформовано у вас і вам необхідно щоб хтось взяв контроль над вашим станов і навчив вас реагувати і сприймати по іншому те що відбувається в середині вас. І з часом сформувати в вас необхідні реакції для гармонії в контактувані зі світом.
"Звісно я стараюсь все це тримати в собі і не показувати, але очі і обличчя виказують тривогу!" Чим більше ви тримаєте це в собі, тим більше воно впливає диструктивно на організм і психику. Важливо говорити про це, а у вашому випадку необхідно ну дуууууже багато говорити і все виговорити. Дуже добре що ви вирішили хоча б написати про те що переживаєте.
"Та є протидія цьому почуттю паніки, одна з них це алкоголь..." Це не протидія, це допомагає зняти напругу і тому стає спокійніше. Але це розвиває залежність і іншу вже проблему: "Ну не пити ж мені перед кожним виходом в світ чи при кожній зустрічі з незнайомими людьми" і дуже добре що ви ще здатні це контролювати.
"...настає жах і так я з цим жахом живу. Невнятна розмова, срибаючий погляд який незнаю куди подіти, та відчуття підкошеності ніг." Це все результат тих переживань які ви утримуєте в собі. Вони беруть над вами контроль. Тому важливо навчитись розуміти що таке ви переживаєте десь глибоко в собі і навчитись регулювати своє самовідчуття і сприйняття.
Evans, ви ще дуже молодий, а ваш ємоційний стан вже на стільки неврегульований. Схоже що вам за свої 24 роки прийшлось пережити багато негативних ситуацій и диструктивних людей і у вас не було можливості розділити свої труднощі і переживання з кимось. Тому всі ваші переживання лишаються ще й досі з вами і десь там глибоко продовжують жити.
Перше що вам необхідно: знайти людину якій би ви могли довірити і почати розповідати все своє життя і те що вам принесло стільки болю і переживань.
Ви думали про те щоб звернутись до спеціаліста?
Дополнение от автора вопроса·
Трошки некоректно виразився! Я не вживаю алкоголь часто це може бути 2-3 пляшечки пива в місяць, не думаю, що це дорога до алкоголізму. Просто в цей час я розумію , що не відчуваю тривоги.
"Тут важливо зазначити, що це вже сформовано у вас і вам необхідно щоб хтось взяв контроль над вашим станом і навчив вас реагувати і сприймати по іншому те що відбувається в середині вас. І з часом сформувати в вас необхідні реакції для гармонії в контактувані зі світом."
- я так розумію це може зробити тільки психолог? Я живу у невеликому місті, я пробував звертатись до місцевих спеціалістів, в мене від цієї тривоги тиск збільшується, мені сказали пити магне-б6 та заспокійливе.
"Чим більше ви тримаєте це в собі, тим більше воно впливає диструктивно на організм і психику. Важливо говорити про це, а у вашому випадку необхідно ну дуууууже багато говорити і все виговорити. Дуже добре що ви вирішили хоча б написати про те що переживаєте."
- якщо це нетримати в собі це буде щось жахливе, люди подумають що я якийсь псих, тому я завжди стараюсь бути серйозним(а це відлюкує і людей, і контакти які мені потрібні для розвитку обриваються через недовіру до мене, впринципі зрозуміло чому виникає недовіра).
"Тому важливо навчитись розуміти що таке ви переживаєте десь глибоко в собі і навчитись регулювати своє самовідчуття і сприйняття."
- я безліч разів намагався регулювати та шукати гармонію інколи виходило від спокійної музики в плеєрі, та почуття тривоги бере верх з часом, знову ж не весь час ходити з навушниками в вухах!
"Схоже що вам за свої 24 роки прийшлось пережити багато негативних ситуацій и диструктивних людей і у вас не було можливості розділити свої труднощі і переживання з кимось. Тому всі ваші переживання лишаються ще й досі з вами і десь там глибоко продовжують жити.
Перше що вам необхідно: знайти людину якій би ви могли довірити і почати розповідати все своє життя і те що вам принесло стільки болю і переживань.
Ви думали про те щоб звернутись до спеціаліста?"
- так було багато, негативу і стресових ситуацій, скоріш це все закріпилось в мене з дитинства та підліткового часу в школі був жах, почалось все з проблем розвитку фізичного він в мене був тимчасово зупинився почалось гноблення однокласників, вдомі гнобили якщо получав 4 а не 5 і критикували практично за будь яку дію. Батьки весь час в стресі сварились і кричали один на одного, та впринципі вони і зараз не змінились. Потім все конкретніше закріпилось коли я переїхав в гуртожиток в цей час були фінансові проблеми і прийшлось поселитись в достатньо поганий гартожиток, де більшість те і робили що пили і робили якісь розборки, а я приїхав вчитись (ну вам напевне непотрібно розповідати що зі мною внутрішньо в таких компаніях творилось) але я не втянувся в їхнє життя, навпаки я ще більше получив відразу до алкоголю і тд, було надзвичайно морально важко. Небуду все описувати написав коротко.
"знайти людину якій би ви могли довірити і почати розповідати все своє життя" - немає поки такої людини.
"Ви думали про те щоб звернутись до спеціаліста?" - Думав, але недумаю що місцеві психологи в нашому невеличкомі місті компетентні, ті що в поліклініах працюють. Все ж спробую пошукати може є приватні місцеві, але сумніваюсь.
Evans, социальные трудности - самые распространенные обращения к психологу. Если у вас еще и панические проявления хорошо подойдет техника когнитивной психотерапии. А также гуманистические направления, где во взаимодействии с психологом вы сможете отработать свои социальные навыки.
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
