Live:
Людмила Петрівна Колесник
Людмила Петрівна Колесник 26 minutes тому: «Добрий день! 🌿 Те, що Ви описуєте, схоже на стан постійної тривожної напруги, коли думки ніби не дають Вам спокою: Ви прокручуєте різні сценарії, намагаєтеся передбачити можливі»
Людмила Петрівна Колесник
Людмила Петрівна Колесник 16 hours тому: «Вітаю ! Дякую Вам за довіру й сміливість говорити про те, що завдає стільки болю. За Вашими словами відчувається, наскільки виснажливою стала ця боротьба із собою. Хочу, щоб Ви »
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 17 hours тому: «Дякую, Ваша відповідь спрямовує увагу на коріння проблеми. цитата: «Саме період, в який я почала так собі шкодити розпочався в момент, коли один з близьких родичів ненароком сказа»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nik6de Age: 18

Ребенок как \"психолог\" в семье

Доброго времени суток.
Сложилось так в семье, что я чувствую себя каким то «психологом» для своих родителей, я уже даже не могу на них смотреть так как ранее, как на папу и маму, я воспринимаю их как людей, которые обращаются ко мне за помощью, а я что то обьясняю им, помогаю, советую, но ведь так постоянно не должно быть. Я понимаю, что родители могут просить помощи у детей, советоваться, но всему есть некая черта, я всегда рада помочь, но я начала сильно уставать от этого, меня это угнетает, мешает жить, мне больно от всего что я слушаю. Мама с папой развелись изначально по определенным причинам, не из за нелюбви, а так нужно было, но это очень повлияло на их семейную жизнь, но они живут вместе и я с ними, теперь мама постоянно наговаривает мне на папу, а мне это причиняет боль, хоть я и стараюсь поддержать маму, с папой разговариваю. Раньше я с радостью помогала им в каких то конфликтах, в решении любых дел, то денежных, то рабочих, но теперь это превратилось не в здоровое «посоветоваться», а в то, что я как будто не их дочь, а другой человек, к которому всегда можно обратиться и излить душу.Я не могу отказывать маме в том, чтобы не слушать ее и т.д., так как так же хочу ей помочь чем то, но то, что она мне рассказывает, как преподносит все, это доставляет мне боль. Я устала от одной и той же темы, которую легко решить, но она только и делает что жалуется и все. А в последнее время она вовсе жалуется, что я ее не поддерживаю, потому что стала принимать нейтралитет, а не говорить, что она во всем права. Говорит, что я ее не поддерживаю, а я не знаю куда уж больше. Я стала злой, нервной, постоянно психую, просто не могу так больше, но не могу оградить себя от родителей, потому что они родители, моя семья, хотя я уже давно считаю, что семьи нет, потому что каждый сам по себе. Как поступить мне? Я понимаю, что я не могу радоваться жизни полноценно именно из за того, что каждый день я слушаю маму, всё что ее раздражает и т.д., я пропускаю все через себя.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.