Біль

Привіт,я Іван мені 27 років,і в мене нема мотивації жити,от щось перемкнуло.Знайте як кажуть старші люди,от колись було веселіше житти.Ніби ще не старий,не те щоб я зараз чинив суєцид ні,просто от живу,їжджу на заробітки бо так треба,приїжджаю до дому їду з друзями на шашлик бо так треба,і все повторюється кожен рік.Але які там друзі усі уже одружені,а я))Деякі навіть не вітаються,от згадуєш от скільки ми все разом пережили,а зараз.Де наша дружба ,Здавалось що ніби будем до віку разом.Особливо дівчата.Хтось сказав що найміцніші шлюби це коли одружуються друзі,різної статі звичайно.Знайте як починають свої розкази підстаркуваті чоловіки:от була в мене.Ось і в мене була дівчина-друг,в оден час вона була найкращим другом,в один момент якось задумавсь а як я буду жити без її сміху,зелених очей,і ямочок.Реально стало на той момент страшно.Запитав а що буде з нами в майбутньому,Ванька в нас майбутнього нема,в тебе Наталка майбутнє.На другий день я був уже без Наталки.Почав бачились з Марійкою частіше.Майже весь вільний час,ходив до неї на кавалерку скажим так,а стосунків не було,не то щоб не хтів,думав що вони є.І коли поїхав на заробітки то навіть не бачив її просто подзвонив що їду,а коли повернувся в неї вже був мій друг,скажим так хороший приятель.І от весілля пів року назад,і я почав буксувати.А перед весіллям попросив її щоб покинула,його,сказала що пізно попросив.,(та не пізно,просто не хочеш,для мене колись не було такого слова для тебе) вона заплакала.На весілі у внеї не був,І вже пів року я як зомбі.І знайте шо Най гірше,що коли збирається вся наша компанія і кожен розказує про свою жінку.І він вихвалюється як він її,ой то ЖАХ.Від його розповідей я почав її бридитись,навіть подати руку не можу,не то щоб поцілувати,просто не можу до неї доторкнутись.