Live:
Людмила Петрівна Колесник
Людмила Петрівна Колесник 41 minutes тому: «Вітаю ! Я б не поспішала відповідати на це запитання лише в категоріях «продовжувати чи припинити». Тут важливо розібратися, який вибір буде чесним для всіх учасників цієї ситуаці»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 4 hours тому: «Вітаю, Марку! цитата: «Я закохався в одружену дівчину ,вона відповідає взаємністю .» Здатність закохуватись - чудова здатність людини. Без цього життя замальовується сірими фарба»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 4 hours тому: «Доброе утро! цитата: «Как лучше поступить?» Для начала, можно и цитата: «съездить к себе домой отдохнуть неделю-две.» При этом важно сознавать, для чего увеличить дистанцию. Есл»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nikb67 Age: 30

Возвращение к жизни после аборта

3 недели назад сделала аборт. Причина - болезнь почек, шансов пережить беременность у меня немного, вероятно либо отказ почек, либо тот же аборт для спасения матери на поздних сроках. Ну шанс чуда никто не отменял. Решение я приняла с ужасом, но решительно.
Я счастливо замужем, есть сын 4 лет (первая бер-ть была тяжелой, роды с реанимацией и осложениями, после всего ухудшение здоровья понеслось стремительно). Муж мечтал о детях еще, но признал, что для него ценность моей жизни выше всего. Долго решался мед.вопрос по способу прерывания, я оказалась ощутимо беременной. Это 9 недель ужаса, вины, слез, страданий на фоне явных признаков-напоминаний о ребенке во мне. Муж отчаянно страдал, но пытался поддержать меня.
Теперь все позади. Но как жить дальше я не могу понять. Вина, ночные кошмары, непроглядная печаль и равнодушие ко всему.На любимого мужа смотрю как на близкого, но не мужчину, сын раздражает своей бурной детской радостью, энергией и беззаботностью.Ничего не радует, часто плачу внезапно, одиноко, мне все равно как я выгляжу (иногда чем хуже, тем лучше, часто хочется спрятать лицо), все равно что думают люди, отдалилась от большой семьи, не строю планов, не ищу перспективу, любимая работа, мое дело - через силу, дом заброшен, неухожен, нет хозяйки и мамы.
И ощущение что я сломанная, старая и некрасивая кукла. Я больше не рожу детей мужу, часто сомневаюсь в том,что он сможет смотреть на меня как на желанную женщину, что он не оставит меня однажды. Меня терзают разные страхи о моем будущем, все вижу в темных тонах. Моя самооценка рухнула. Я настолько унылая и печальная, что хочется всех любимых отдалить от себя, чтоб не делать их такими же, не страдали рядом. А радоваться у меня не получается ничему (даже самому желанному и радостному ранее).
Что мне делать? как снова научиться радости, выйти из постоянной вины, не "не отрезать" от себя сына, снова быть ему хорошей мамой, снова стать частью пары, вернуть себе право быть счастливой женщиной и не одергивать себя абортом "в анамнезе", перестать сомневаться в чувствах мужа и своем будущем, сгладить для себя свою неполноценность?
Liked: 1 from 1
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.