Live:
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 1 second тому: «Самотність в еміграції не завжди виглядає як повна відсутність спілкування. Людина може ходити на роботу, спілкуватися із сусідами, вирішувати справи, навіть зустрічатися з людьми.»
Алла Веленко
Алла Веленко 1 second тому: «Доброго вечора. Певне, складно щось стверджувати, адже замало інформації, але з того, що Ви написали про терапію, швидше за все, робота йшла на рівні свідомості. Тобто, рівні прог»
Світлана Матюха
Світлана Матюха 1 hour тому: «Вітаю! Здорово, що ви вже багато зрозуміли про себе й своє дитинство. Життя ставить нас перед необхідністю діяти, щось змінювати. Але коли є страх помилитися або зіткнутися з неб»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: sandra Age: 16

трудности с родителями

Здравствуйте ув.психологи. Мне 16 лет и моя проблема наверное очень распространенная...
Трудности в общении с родителями возникали еще лет с 5 когда в дело брался ремень как постоянный запугиватель.Отец успешный бизнесмен, а мама домохозяйка. Учусь в колледже, как и со школьных времен вместо «привет как дела?» я слышу с порога «какие оценки?», за плохую ремень и подзатыльники… Без разрешения в магазин за хлебом сходить нельзя, вообще не гуляю, так как до 15 отец бил (в школу в жаркие дни приходилось ходить в свитерах чтобы не видно было синяков) и постоянно запугивал, постоянно говорит, что я его бизнес-проект и должна приносить дивиденды. На все мои начинания хоть как то заработать деньги говорит дерьмо. Мама в семье роли практически не играет. Когда я с ним догаваривалась последний раз, пойти в кафе с лучшей подругой с которой мы пол года не виделись так как она с другого города(приехала специально для встречи), он просто сказал буду учить тебя ответсвенности и запретил куда либо идти(так всегда), я збежала и всетаки встретилась с ней.… Дома скандала и подзатыльников от которых кружится голова не было… Оказывается читает все мои переписки, и иногда общяется с моими друзьями вместо меня, а потом удаляет(друзей стало все меньше и меньше, так как они теперь боятся меня) Я просто стала ненавидеть этих людей еще больше… нету желания жить… В то время как мои сверстники гуляют я сижу дома… хотя до окончания школы у меня не было время гулять, так как разные секции были, а летом работа… Он называет себя христианином, ходит в церковь, и постоянно говорит, что женщина ниже мужчины…Я понимаю, что они переживают, но их действия переходят границы...Что мне делать?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.