Live:
Алла Веленко
Алла Веленко 1 second тому: «Мені не хочеться Вас розчаровувати, але судячи з того, що Вам до цих пір болить і немає відчуття власної впевненості в собі, терапія не завершена, або ж пройшла по зовнішньому колу»
Марта Калина
Марта Калина 1 second тому: «Добрий день! Ваша ситуація показує, що стосунки давно перейшли в режим співжиття, де люди залишаються поруч (через побут, дітей, звички), але існують у повній емоційній ізоляції од»
Світлана Матюха
Світлана Матюха 1 hour тому: «Доброго дня. Адаптація в колективі це теж навичка, яку можна розвивати. І перед вами зараз два завдання, освоїтися в робочому процесі та налагодити стосунки з колегами. Це не одне »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Яся Age: 22

У меня нет своего лица

Здравствуйте!
Мне уже 22 года, должна быть взрослой девочкой, должна найти себя, а этого не наблюдается. Я всегда примеряю на себя образы.
Это началось в детском возрасте. Я любила подражать людям, которые мне чем-то понравились, запомнились. Потом пошло чтение запоем - после прочитанного я некоторое время повторяла повадки и манеры любимого героя/героини. Пыталась даже искусственно устроить прочитанную историю в своей жизни, нарочно драматизируя и усложняя все.
И вот мне уже перевалило за 20. Я пытаюсь найти себя, а у меня не получается. Я все время кого-то копирую, подражаю, имитирую чужое поведение, которое мне нравится в человеке. Вот недавно я закурила. Не потому, что действительно хочу, а потому что сейчас страшно хочется примерить на себя образ драматичной девушки, которая вся такая взрослая, сильная и красивая, изящно обращается с сигаретой.
У меня внутри словно много таких частичек разных людей. Иногда я надеваю маску глупой юной милой барышни, иногда - очень умной дамы с богатым опытом и стилем, иногда - веселушку-хохотушку. Часто таким образом я пытаюсь понравиться людям, у кого-то вызвать жалость, у кого-то - симпатию. Некоторые образы мне не удаются(я очень хочу попробовать образ своей подруги - харизматичной легкой на подъем красотки, которая легко спит с мужчинами, легко их бросает - мне это сложно).
Но я запуталась теперь. Захотела сделать татуировку себе и испугалась - а вдруг это только какая-то часть меня объявилась и хочет, а завтра все поменяется, а тату уже на всю жизнь. Это путает мои отношения с людьми: сегодня говорю и думаю одно, завтра меняю мнение и уже по-другому смотрю на вещи.
Не могу собрать из этих частичек себя, не вижу себя. А то, что удается разглядеть, кажется мне таким блеклым и невзрачным, что не хочется такой быть.
П.С. я очень стеснительная и мне сложно сниматься в кино(пробовала массовку, но очень уж боюсь внимания других людей)
Это нормально? Как найти себя?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.