Як бути?

Доброго дня. У мене така проблема. Мене ніхто не чує, що я кажу, всі знають своє і завжди все заперечують на те що кажу. Наприклад такий випадок: коли мене вже все достало,я плачучи говорила, що саме мене достало своїй мамі, а вона каже що я її достаю і тут брат прибігає і з ненавістю: заткнись... ( достало те, що в будинку прибираю лише я і коли говориш двом братам роззуватися на порозі, або не тріпай одяг в кімнаті, або не ходи коли підлога ще мокра і т.д. вони: один або после або ще раз помиєш, а другий - доведи, наче я брешу... от таке на жаль). От саме я і жалілася мамі про це, але вона як бачучи захищає братів і каже що я її мораль читаю. Іноді мені вже здається, що мене всі ненавидять. Вирішила я ні до кого не розмовляти, сиджу собі, думаю про своє, а тут брат біжить питає де мама, а я мовчу( не знаю) а він ти язик з\'їла і то з притиском так сказав і пішов. Лежу в своїй кімнаті, мама приходить і каже ти що так і лежала, як нічого не було, йдем картоплю їсти, а я мовчу, і вона пішла в сусідню кімнату де брат і тут починається лекція брата: ти нервуєш своїм поводженням, любиш щоб тобі йшли на поступки, все по твоєму має бути, ти не нормальна, тобі психолога потрібно, як інвалід, мама собі: такі вихватки і т.д. Мені дуже прикро чути такі слова і я плачу. Скажіть як мені бути? Коли як вони кажуть мовчи, і тоді коли я вже нічого не кажу, то вони відразу тобі щось робиться, та навпаки.Про мене скажу: я не люблю коли матюкаються, не люблю не справедливості, я завжди плачу від цього. Скажіть будь ласка я дійсно вже псих чи що, в чому я не права і як мені бути....