Я не знаю що мені робити...

За кілька років після розводу я познайомилася з хлопцем молодшим від мене на 6 років, і ми стали жити разом. Я маю 2дітей, а в нього це тільки другі серйозні стосунки, з яких перші теж були не вдалі. Спочатку все було дуже добре, просто як в казці, Я і повірити не могла що нарешті хтось мене кохає так сильно як і я його. Ми проводили разом багато часу, розмовляли, гуляли, робили романтичні вечори. Але з часом я помітила що наші стосунки вже не такі як раніше, він почав приділяти мені менше уваги, не було вже тієї романтики. Приходячи з роботи додому, або на вихідних, він більше часу проводить в телефоні, іграх, ютуб... Ми навіть на прогулянки виходимо один раз в тиждень, і то не завжди.. Кожного разу коли я стараюсь поговорити про це, про те що мені його бракує, що я є сама з собою цілий час, .. Я просто потім шкодую що сказала будь що, і взагалі б краще так і мовчала. . Я боюсь щось спитати чи сказати, щоб не зіпсувати все ще більше.. Він каже що я маю відчувати завжди що він мене кохає і що я йому потрібна... Що замикаюсь в собі, і не розмовляю про те що мені болить.. Але як я можу про це сказати, якщо кожного разу чую у відповідь, що це не так, що я маю тішитись, усміхатись, показувати що кохаю, а не ходити сумною і мовчати. Я взагалі не маю з ким навіть поговорити... в чужій країні, не маючи друзів, маю тільки його... але ми не розмовляємо так як колись.. часто сваримось коли я починаю говорити про те що робить мені боляче.. Я просто сама.. іноді розмовляю зі своєю померлою бабусею дивлячись в небо і прошу мене просто забрати.. Бо іноді мені так болить душа що я не можу витримати... мені дуже самотньо.. І я дуже боюсь його втратити.. все так складно... Я просто не можу... допоможіть мені будьласка