Live:
Марта Калина
Марта Калина 7 hours тому: «Добрий день Надя! Вам зараз неймовірно важко, і ви перебуваєте у відчаї через тягар хвороб та душевний біль. Не залишайтеся з цим наодинці, поруч є люди, які можуть вам допомогти. »
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 11 hours тому: «Доброго ранку Nadia Війна - це величезне випробовування для кожного. І одне з найскладніших - це відчуття страху та самотності, відчуття беззахисності та безпорадності, коли здає»
Марта Калина
Марта Калина 23 hours тому: «Добрий вечір! Дійсно, екстрапірамідні порушення безпосередньо можуть бути наслідком лікування шизофренії. Психологи цими питаннями не займаються. Цими порушеннями займається психіа»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Катерина Age: 15

Нормально ли ненавидеть родителя и не воспринимать его как личность в общем?

Здравствуйте,речь будет идти о моём отце.Начиная с воспоминаний о детстве,я помню лишь плохое,то как отец кричал,либо же летающие по дому вещи,эти обидные оскорбления в шутку.Эти воспоминания были затуманены,но два года назад ситуация в семье начала проясняться,я повзрослела и мне за многим пришлось наблюдать.Первым потрясение стал алкоголизм отца, всё бы ничего,пока мне не пришлось затаскивать его пьяного с подъезда в квартиру,выслушивать пьяные бредни и истерики.Самым страшным для меня было,это их ссоры с мамой. Мама многое терпела,много молчала и длилось это отрезком в множество лет,что очень раздражало отца.Когда мама уехала на заработки в Польшу,задержалась там на пару месяцев,за это время отец говорил что она нас бросила,мы ей не нужны(далее будет “ как она бросила меня,так она и бросит вас с сестрой”).Мама приехала,и когда папа насильно выталкивал её за дверь квартиры я бросилась в её защиту,сказав что раз так,мы тоже уедем в Польшу,в ответ прилетела фраза что я такая же тварь как и мама.
И вот война,трехнедельное лечение алкоголизма пошло на смарку и закончилось слезами и избиением жены,отец говорил что он никому не нужен,но мама даже успокаивала его,и я тоже.И вот, из-за военных действий пришлось уехать, тем вечером перед отъездом мама и папа улыбались,обнимались...Я каждый день писала ему смс,кроме пары дней,и вчера он пьяный позвонил мне и сказал что я тварь,что не звоню и не пишу,что он опять никому не нужен и он удаляет всех нас,мы теперь ему тоже не нужны.
Но,после этих слов я почувствовала некое облегчение? Думала,что если он умрёт? Мне не нужно будет каждую секунду винить себя, тревожиться за всю семью...Сейчас он представляется для меня лишь силуэтом с мерзким запахом алкоголя. Ещё,он столько раз обвинял маму,оскорблял её,в то же время говоря как он за мной ухаживал в детстве и как сильно я его любила,что я в какой-то момент и сама начала её ненавидеть,от этих мыслей я чувствую себя такой ужасной..и теперь не могу от них отмыться... Не понимаю что я чувствую и что мне делать.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?