Нормально ли ненавидеть родителя и не воспринимать его как личность в общем?
И вот война,трехнедельное лечение алкоголизма пошло на смарку и закончилось слезами и избиением жены,отец говорил что он никому не нужен,но мама даже успокаивала его,и я тоже.И вот, из-за военных действий пришлось уехать, тем вечером перед отъездом мама и папа улыбались,обнимались...Я каждый день писала ему смс,кроме пары дней,и вчера он пьяный позвонил мне и сказал что я тварь,что не звоню и не пишу,что он опять никому не нужен и он удаляет всех нас,мы теперь ему тоже не нужны.
Но,после этих слов я почувствовала некое облегчение? Думала,что если он умрёт? Мне не нужно будет каждую секунду винить себя, тревожиться за всю семью...Сейчас он представляется для меня лишь силуэтом с мерзким запахом алкоголя. Ещё,он столько раз обвинял маму,оскорблял её,в то же время говоря как он за мной ухаживал в детстве и как сильно я его любила,что я в какой-то момент и сама начала её ненавидеть,от этих мыслей я чувствую себя такой ужасной..и теперь не могу от них отмыться... Не понимаю что я чувствую и что мне делать.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.