погіршуються стосунки з дорослим сином

Доброго дня. Маю двох дітей (два дорослих сина), старшому майже 24 роки, молодшому 22 роки. З чоловіком розлучились давно, ще коли дітям було 5-6 років. Батько у них мабуть непогана людина, але часу їм приділяв мало. Все, що пов'язано з дітьми, було моєю турботою і обов'язком. Намагалась виховувати дітей самостійними та незалежними, довіряла їм. Великих своїх секретів вони мені не відкривали, між собою спілкувались нормально як брати (то тихенько про щось говорили, щоб я не чула, то влаштовували розбірки між собою, то кожен був зайнятий своїми справами, також займались спртом). Як на мене, то все було нормально. У теперішній час з синами бачусь рідко, переважно спілкуємось по телефону (дзвінки, переписки). Усі ми проживаємо окремо. Старший син давно працює і є повністю самостійним. Молодший син зараз ще є студентом, живе в іншому місті, працює. Вже пройшло кілька місяців як мені стало відомо, що молодший син піддався спокусі пограти в онлайн-ігри, яка перетворилась у залежність. Коли з ним це все почалось я точно не знаю, в момент свого зізнання (грудень 2022) він сказав що жив так вже рік (десь із листопада 2021), але чи це правда я не знаю. У момент його зізнання я не сильно розуміла про що він мені говорить. Лише через кілька днів я почала усвідомлювати, що те, що сталось із сином є проблемою і дуже непростою. У розмові він говорить, що не знає як це все з ним трапилось. Про цю ситуацію я розповіла старшому синові, їхньому батькові, в Інтернеті почала шукати якусь інформацію про ігроманію, про ігроманів. Старший син порадив мені поспілкуватись із психологом (двічі я була на онлайн-консультації), а ще він порадив мені не допомагати розгрібатись молодшому, бо я зроблю тільки гірше. Також старший син і своєму брату порадив звернутись до психолога, допоміг із контактом. Але після кількох онлайн-зустрічей молодший відмовився від подальшої співпраці, сказав що відчував дискомфорт. З університетським навчанням у меншого також стало все непросто. Фінансові борги... Ніби в один момент життя перевернулось із ніг на голову. Важко передати свій стан. Я мати, яка любить своїх дітей. Я не можу спокійно жити, коли в моєї дитини великі проблеми. Я відчуваю що важко йому, хочу допомогти. Поки в мене виходить погано чи можливо зовсім не виходь. Все це мене сильно пригнічує. Як можна врятувати ситуацію?