погіршуються стосунки з дорослим сином

Question

Доброго дня. Маю двох дітей (два дорослих сина), старшому майже 24 роки, молодшому 22 роки. З чоловіком розлучились давно, ще коли дітям було 5-6 років. Батько у них мабуть непогана людина, але часу їм приділяв мало. Все, що пов'язано з дітьми, було моєю турботою і обов'язком. Намагалась виховувати дітей самостійними та незалежними, довіряла їм. Великих своїх секретів вони мені не відкривали, між собою спілкувались нормально як брати (то тихенько про щось говорили, щоб я не чула, то влаштовували розбірки між собою, то кожен був зайнятий своїми справами, також займались спртом). Як на мене, то все було нормально. У теперішній час з синами бачусь рідко, переважно спілкуємось по телефону (дзвінки, переписки). Усі ми проживаємо окремо. Старший син давно працює і є повністю самостійним. Молодший син зараз ще є студентом, живе в іншому місті, працює. Вже пройшло кілька місяців як мені стало відомо, що молодший син піддався спокусі пограти в онлайн-ігри, яка перетворилась у залежність. Коли з ним це все почалось я точно не знаю, в момент свого зізнання (грудень 2022) він сказав що жив так вже рік (десь із листопада 2021), але чи це правда я не знаю. У момент його зізнання я не сильно розуміла про що він мені говорить. Лише через кілька днів я почала усвідомлювати, що те, що сталось із сином є проблемою і дуже непростою. У розмові він говорить, що не знає як це все з ним трапилось. Про цю ситуацію я розповіла старшому синові, їхньому батькові, в Інтернеті почала шукати якусь інформацію про ігроманію, про ігроманів. Старший син порадив мені поспілкуватись із психологом (двічі я була на онлайн-консультації), а ще він порадив мені не допомагати розгрібатись молодшому, бо я зроблю тільки гірше. Також старший син і своєму брату порадив звернутись до психолога, допоміг із контактом. Але після кількох онлайн-зустрічей молодший відмовився від подальшої співпраці, сказав що відчував дискомфорт. З університетським навчанням у меншого також стало все непросто. Фінансові борги... Ніби в один момент життя перевернулось із ніг на голову. Важко передати свій стан. Я мати, яка любить своїх дітей. Я не можу спокійно жити, коли в моєї дитини великі проблеми. Я відчуваю що важко йому, хочу допомогти. Поки в мене виходить погано чи можливо зовсім не виходь. Все це мене сильно пригнічує. Як можна врятувати ситуацію?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Добрий ранок!
[quote]Поки в мене виходить погано чи можливо зовсім не виходь. Все це мене сильно пригнічує. Як можна врятувати ситуацію?[/quote]
Дуже відгукується ваша проблема. Ви намагаєтесь рятувати сина, але не виходить, в нього прогресу нема. І ви через це почуваєте себе слабкою, неспроможною швидко і потужно загасити вогонь. Тому спитаю, як себе підтримуєте? Які сенси знаходите в теперішньому періоді життя, адже не лише біда з молодшим може вас наповнювати?
Чи не дошкуляєте собі пошуком можливих помилок у вихованні?

Щодо залежності-ігроманії, то, мабуть, ви вже дослідили сутність цієї проблеми. Без бажання самої залежної людини зрушення в принципі неможливі. Також успіх терапії не завжди пов'язаний, так би мовити, з першим заходом в процес. Інколи потрібні і друга, а то і третя спроба, адже налагодження контакту між залежною людиною і терапевтом вельми делікатна річ. Потрібно відчути і досягти сумісності, бо від неї залежить подальший прогрес. 

З боку близьких залежній людині може бути лише розуміння і підтримка. Сприяння у прагненні позбутись залежності. І ні в якому разі не потурання грошима.
Ще конче потрібна віра. Для віруючих молитва.

Валентина Жемчужникова · Answer

По какой причине сын отказался дальше работать с психологом?
Любая зависимость это сложная проблема и требует достаточно длительной психотерапии (важно, чтобы был именно психотерапевт по работе с зависимостями, а не просто психолог). 
Я очень понимаю, что как маме вам хочется помочь сыну. Но помощь должна заключатся лишь в том, что вы его поддерживаете морально, готовы выслушивать, можете помочь найти психотерапевта. И все. Никаких денег, никаких покупок чего-либо, потому что у сына нет денег и никаких выплат за него долгов. Ни в коем случае. Потому что вы не поможете, а лишь усугубите ситуацию.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Доброго, verao22!
Відповім Вам по пунктам за ступенем важливості.
1. Хоч Ви й завжди будете відчувати хвилювання за своїх синів, тому що Ви - їхня мати і це є природнім, але Вам важливо розуміти, що їм самим треба вирішувати власні проблеми. А Ви можете їх тільки морально підтримувати.
2. Ігрова залежність - це одна з найскладніших типів залежності, яка лікується довго і з труднощами - розчаруваннями, зривами і падіннями тощо. І про це й говорити синові при нагоді.
3. Того психолога, який підійте молодшому треба шукати, і з першого разу рідко кому щастить із цим.
Тому, хай шукає далі, але САМ! Щоб не старший йому шукав і вибирав, а він САМ. Це повинен бути його пошук і вибір. За нього нічого робити не треба.
І хай орієнтується при пошуку на це відчуття комфорту\дискомфорту при спілкуванні зі спеціалістом. Зазвичай це відчувається одразу - на першому ж сеансі.

Алла Веленко · Answer

Доброго дня Вік!
Декілька раз перечитувала ось ці Ваші слова: "Намагалась виховувати дітей самостійними та незалежними, довіряла їм. Великих своїх секретів вони мені не відкривали, між собою спілкувались нормально як брати (то тихенько про щось говорили, щоб я не чула, то влаштовували розбірки між собою, то кожен був зайнятий своїми справами, також займались спртом). Як на мене, то все було нормально."
Щось мені в них дуже зацікавило... Все ніби правильно... і все ж... Питання, які я Вам задам, як на мене, дуже важливі в сенсі спроби Вам допомогти...
Ви пишете, що розлучилися з їх батьком, коли вони були ще маленькими... Я правильно Вас зрозуміла, Ви самі вирішували матеріальні питання? Як багато часу проводили з дітьми? І чим займалися, коли були втрьох?

Валентина Жемчужникова · Answer

Нет, оплачивать психотерапевта сын должен сам. Это тоже важная часть терапии и взросления - осознать важность и ценность работы с психологом, необходимость решать свою проблему с игровой зависимостью, взрослым решением расставлять приоритеты и платить за то, что важно.
Пока в чем-то вы или ваш второй сын будете помогать финансово, не будет потребности решать проблему. Всегда легче будет прийти, попросить или пожаловаться и дадут. А так и потихоньку перебиваться можно.
А работа с психотерапевтом да, порой очень неприятная и тяжелея, это много труда

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Це схоже на моє намагання все контролювати? Чи можливо це якесь "переслідування" з мого боку?[/quote]
Це схоже на прояв вашого намагання задовольнити одразу кілька власних потреб, серед яких - приборкати власну тривогу, допомогти синові завдяки спрямуванню його зусиль на важливі для вас цілі, продемонструвати йому свою небайдужість і таке інше. Чого в тому більше, а чого менше - важко сказати.

Алла Веленко · Answer

Я не просто так задала свої питання... Адже те, що відбувається з сином, має своє глибинне коріння, яке, в тому числі, пов'язане і з Вами, як мамою... Бо родина, то єдине ціле, де всі проблеми одного, так чи інакше не просто торкаються іншого, а напряму з ними пов'язані...
І те, що Ви підсвідомо оминули мій коментар, тільки саме це і підтверджує...  Так влаштована наша психіка, що найболючіше ми самі від себе закриваємо... Але без розуміння цього, допомогти практично неможливо близькій людині... Чи не тому у сина нічого не вийшло з психологами, що якусь частину роботи повинні все ж таки зробити і Ви? Адже, найважче, то робота над собою, тому ми так прагнемо змінити саме іншого, залишаючи себе ніби у тіні...
Я говорю про це не просто так, бо з досвіду психолога моду стверджувати, що там, де мама починає сама розбиратися зі своїм життям, там набагато швидше починаються зміни і у дитини...навіть, якщо він вже дорослий..

Алла Веленко · Answer

Спробую, на скільки дозволить формат сайту, дати відповідь на Ваш запит...
Люба залежність, у тому числі ігрова, це відсутність, найперше, розуміння основного сенсу життя...
Люба жива істота народжується, росте, дбає про забезпечення свого життя їжею, дахом над головою, дає потомство і помирає... Тоді, як людина, окрім базових потреб, повинна ще і розвиватися і не лише в соціальному та професійному сенсі... Якщо цього не трапляється, людина ніби впирається в стелю, вона губиться, їй стає нецікаво жити і вона починає шукати чим би можна було себе зайняти, щоб відновити втрачене відчуття щастя всередині (Щастя людина відчуває лише тоді, коли їй цікаво жити, коли вона розуміє для чого живе).
Діти несвідомо наслідують від батьків сам смак життя...  Для Вас сенсом, на скільки зрозуміло, стали діти і Ви ними жили... Але для сина, чоловіка, цього вже замало та й час зараз такий, що кожна людина здає екзамен на здатність розвиватися, іти далі, тому суто побутові сенси вже не спрацьовують...
Якщо "автор" несформованого світогляду мама, тоді і міняти першою його глибоко повинна саме мама... А по мірі глобальних маминих трансформацій, почнуться поступово і зміни у сина... Так діє життя... Якщо, певне, сам син не починає потужну внутрішню роботу... І не кидає її через брак внутрішніх сил...
В моїй практиці була дуже схожа ситуація, коли дорослий син впав в залежність від ігор на біржі, що ускладнилося програванням величезних грошей...
Син дуже хотів змінитися, та йому елементарно не вистачало ресурсів для трансформацій., Які могла дати йому його мама... Та мама наполягала, що кидати роботу на біржі не можна, бо то ж гроші і категорично відмовилася сама іти до психолога...   Терапія затягнулася на роки з періодичними сильними зривами...
Мама - це базис, основа сім'ї, яка навіть не уявляє,яку має силу... Відредаговано автором 30-04-2023 16:11:15

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Дякую за увагу до мого листа та Ваші поради, пане Павло. Я обов'язково спробую ними скористатись. [/quote]
Будь ласка. Сподіваюсь, будуть корисними.
[quote]Сподіваюсь, що Ваші слова будуть дієвими, бо на сьогодні до моїх порад чи прохань син поки не сильно прислухався (хто зна чи взагалі почув). [/quote]
Може тоді передавайте щось важливе через старшого сина? Думаю, до брата він більше прислуховується.
[quote]Зрозуміла, що мої вмовляння до сина бути зі мною відвертим і чесним, боротися із залежністю, налагоджувати своє життя не спрацьовують і від цього в мене самої в якісь моменти опускаються руки.[/quote]
Не спрацьовують, тому що він все це знає й сам, але нічого кардинально змінити поки що не може, а від того:
[quote]Син зараз взагалі не хоче зі мною спілкуватись, не дзвонить мені, не пише ніяких повідомлень, бо наче б то я розмовами на одні й ті ж теми (його навчання, робота, фінансове питання) провокую його на негативні емоції.[/quote]
відчуває й своє безсилля щось змінити, розпач, й роздратування на Вас за це болюче для нього нагадування - про фінанси, залежність від боргів, які він поки не спроможний виплатити... це як сіль на рану. 
Тому бажано в розмові йти за ним - про що хоче говорити, про що САМ згадує - про те й говорити. А якщо взагалі не хоче спілкуватися - не вмовляти й не змушувати.

Важливий момент! Діти завжди відчувають вірять в них батьки чи ні. Чи вірите Ви у власного сина? У його сили, розум, здібності й можливості подолати ВСІ негаразди, включаючи й цей, пов'язаний з іграми?
Бо Ваша віра в нього - зробить його ще сильнішим, а сумніви - навпаки.

Светлана Киселевская · Answer

Добрый день!
[quote]Як можна врятувати ситуацію?[/quote]
[quote]про ігроманію, про ігроманів[/quote]
Любая зависимость (и игромания, в том числе) - это болезнь.
И болезнь семейная.

Поэтому в первую очередь вам надо обратиться с сыном к врачу, чтобы решить вопрос о необходимости лечения.

С точки же зрения психологии, в зависимость уходят тогда, когда не устраивает жизнь в сегодняшнем дне. То есть, если ваш сын разберется с тем, чего он хочет и осуществит желаемое, тогда потребности играть в игры у него просто не будет.

Поэтому ему и нужно будет работать с психологом.
[quote]сказав що відчував дискомфорт.[/quote]
Для этого вам надо найти специалиста, который умеет работать не только с зависимостями, а и с немотивированными и сопротивляющимися клиентами.
Тогда вашему сыну надо будет просто отвечать на вопросы, а основную работу будет выполнять специалист (и создавать комфортную обстановку, в том числе).
Поэтому у сына не будет никакого дискомфорта.

[quote]І чи можна допомогти йому з оплатою приватних консультацій?[/quote]
И конечно, в этом случае консультации придется оплачивать вам, так как сейчас вашего сына все устраивает и он не будет сам ничего менять.

[quote]підкажіть, як мені це зробити?[/quote]
Вам также будет необходима индивидуальная работа с психологом.
Потому что нужно будет проработать свое созависимое поведение и начать вести себя с сыном по-другому. 
Настраиваться нужно будет минимум на 2-3 месяца работы.

[quote]він порадив мені не допомагати розгрібатись молодшому, бо я зроблю тільки гірше[/quote]
Это все - теория, которая хороша только в учебниках.
Но жизнь говорит обратное - если вы не будете спасать своего сына, то он уверенно будет "падать" в долговую яму кредитов, рассчитываться за которые придется все равно вам.

Поэтому для вас имеет смысл пытаться изменить просходящее.
Только делать это надо правильно.

Если надумаете, обращайтесь ко мне.
Я работаю с такими проблемами и смогу вам помочь.

P.S.
[quote]Йому треба допомога психотерапевта[/quote]
Психотерапевт - это врач-психиатр, который прошел переподготовку по психотерапии.
А сыну нужен психиатр и психолог, который имеет дополнительное психотерапевтическое образование. Відредаговано автором 01-05-2023 05:00:08

Алла Веленко · Answer

Ігроманія, це психологічна залежність, це не фізична хвороба. Тому, як на мене, поспішати з ліками не варто...
Але, якщо не почати її комплексно пропрацьовувати, вона може перейти, у тому числі, на рівень психо-соматики, ускладнившись, наприклад, нервовими зривами та депресивними станами. Або й додатковими деструктивними звичками, наприклад, вживанням алкоголю і т.д.
Окрім того, найбільшою перепоною у вирішенні проблеми може стати нестача сили волі у залежної людини. Адже, люба залежність в першу чергу, знищує вольові якості... Людина перестає належати собі, навіть якщо і усвідомлює, що відбувається щось негарне. І ще й через це потребує допомоги рідних людей, які вже розуміють, що сльозами та переживаннями допомогти неможливо, а потрібно реально діяти...
Скажіть, а Ваш чоловік чи хтось з Ваших батьків, батьків чоловіка чи близьких родичів, мав коли небудь, бодай якусь залежність? Що стало причиною розлучення? Відредаговано автором 01-05-2023 06:01:46 Відредаговано автором 01-05-2023 06:02:15 Відредаговано автором 01-05-2023 06:07:01

Юлия Трясун · Answer

Співчуваю вашому станові. Ігроманія- залежність, яка важко піддається лікуванню. Ваш молодший син напевно зможе впоратися лише з допомогою спеціаліста. Важко не погодитися з вашим старшим сином в тому, що вам потрібна допомога спеціаліста. Родичі залежних людей часто страждають від співзалежності і не живуть своїм життям, дивляться на світ через окуляри залежного,а не свої, живуть в тривозі.  Рекомендую піти в індивідуальну абр групову роботу. Стосовно молодшого сина, ситуацію покращити може лише він сам, якщо має мотивацію. На жаль часто ігромани йдуть з терапії, не хотять працювати над собою.

Тетяна Артеменко · Answer

Ви не психолог, Ви просто мама. Допомагайте сину, чим можете. Які в нього потреби? Дізнайтесь і допомагайте.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

погіршуються стосунки з дорослим сином

Ответы психологов