Життя з військовим

Ми з чоловіком одружені не так давно,майже 8 місяців,але останні місяці 2-3 я відчуваю що наші відносини руйнуються.Знайомі ми вже років 5,але в силу нашої не маленької різниці у віці я ніколи не сприймала його як партнера,але якось так закрутилось і ось.Він військовий з 21 року,був в АТО,першим приймав бій в Енергодарі.Я завжди захоплювалася ним.Завжди ми знали як підтримати один одного,як допомогти,як покращити наші стосунки,як зробити так щоб двом нам було комфортно,але зараз це все змінилось.Все частіше я почала чути фрази «Я воюю,а ви всі чекаєте перемоги» , «Ти не знаєш як правильно мене підтримувати».Три дні тому він ігнорував мене двоє діб через те що я щось забула,при цьому даже не пояснивши причину.На мої слова «Я хвилювалася» відповідь була «А мені то що».
Я мовчу,кожного разу коли я намагалася з ним поговорити і пояснити що мені від цього боляче все закінчувалося сваркою. Я не знаю що робити і як це виправити. Я розумію що йому важко і здають нерви,він втомлюється,але я також не робот,я втратила від війни рідних і власну домівку,кожного дня я стикаюся з панічними атаками і мені дійсно боляче що я не можу поділитися цим з ним.Ми перестали чути один одного.Кожен день це якась сварка,сварка в якій я завжди чомусь винна.Я просто не розумію.Пропонувала звернутися до спеціаліста-відмовляється,мовляв не бачить проблем. А я так більше не витримую. Я не хочу його втрачати,але і жити з людиною яка кожного дня тебе принижує і не готова вирішувати проблеми разом,я також не можу.