Не любов до себе. Самотність

Доброго дня! Я не вмію комунікувати з людьми. Заводити друзів чи якісь стосунки. Коли я знайомлюсь з людьми якщо людина мені подобається я відчуваю себе недостатньо хорошою розумною щоб зі мною дружити. Навіть якщо я знаю що в людини таке саме життя як і в мене. Я гублюся не знаю про що говорити і спілкування виходить натягнутим як на співбесіді.
Можливо це через те що я не задоволена власним життям. Веню себе через те що воно складалося не так як мені б хотілося. В мене інвалідність я на візку. Я завжди через це дуже комплексувала. Плюс мої батьки не вміли показувати мені свою любов. Постійно акцентували на тому що я інвалід і така як є нікому не потрібна. Були проти щоб я навчалася в школі інституті. І я все життя прожила на самоті. Зараз я постійно повертаються до того яким би було моє життя якби я не йшла на поводу у батьків закінчила школу вчилась серед дітей. Вступила до університету. Якби я не була такою м'якою і вміла з ними сперечатися. Не можу себе пробачити.
Плюс через те що я завжди сама в мене немає досвіду спілкування я не знаю як заводити друзів і так далі я відчуваю себе ущербною через те що все так.
Мені здається що якщо я зараз навіть почну здійснювати свої мрії вже пізно і з цього нічого хорошого не вийде.

Мені потрібні конкретні поради як навчитися вчитися спілкуванню. Можливо книги практики. І як забути минуле