«Любити — означає взяти на себе зобов’язання, не вимагаючи гарантій, без ...»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: KrisV27 Age: 27

Чи варто зберігти стосунки з чоловіком, якщо він пасивний до всього.

Вітаю. Дуже потрібна консультація, не можу розібратися в собі. З чоловіком живимо 8 років. Разом 12 років. Почали ми зустрічатися коли мені було 15 років, а йому 23. це моє перше кохання. Маємо сина 4 роки. Останнім часом дуже напружені у нас стосунки. Мій чоловік дуже замкнута людина, він завжди тримає все в собі, ні з чим зі мною не ділиться, уникає будь яких розмов, які йому не подобаються, я навпаки намагаюся, завжди говорити, вияснити причину, його це дуже дратує, він злиться та ображається на мене без причини, може не спілкуватися зі мною декілька днів. Я його дуже сильно кохала, все для нього робила, дуже боялася його втратити, але його холодне відношення до мене поступово вбаває в мене це кохання, мені здається що він не може проявити любов та ласку до мене, ніколи за ці всі років він ні разу не казав мені, що любить мене, я йому кажу це кожного дня, він каже що не може ці слова сказати, навіть синові. Раніше у нас були сварки, я була імпульсивна, могла наговорити зайвого, він дуже ображався та не розмовляв зі мною тижнями, хоча я вибачалась. З появою дитини, можливо подорослішала, я стала більш спокійною та врівноваженою, я намагаюсь не ображати його під час сварок, завжди думаю що казати. З початком війни, ми поїхали з міста в село до батьків, він залишився вдома сам, бо працює, він не хоче їздити до нас в село, завжди шукає якісь відмовки, кличе нас додому, ми приїздимо, все добре, але якщо щось не так, як він хоче, коли я щось скажу що йому не подобається, він починає нервувати та ображати мене, коли обстріли, дуже нервує та кричить на мене, чого я приїхала, та ще й дитину потягнула за собою, хоча сам нас кликав, останній раз так кричав, такий був злив, що вдарив мене по спині, мені було так боляче, але я не показала, що боляче, щоб не злякати дитину, хоча син все бачив. Мені в той момент було дуже страшно, я його дуже злякалася, і тепер боюся що він мене може бити. Хоча він каже, що він мене не бив, легенько штовхнув, і якщо синяка немає, то це не означає що він мене вдарив. Мені дуже образливо і важко, я намагаюся з ним поговорити, прошу його піти до психолога, але він тільки злиться, ображається на мене і не хоче мене слухати, кидає слухавку і може не спілкуватися тижнями. Він завжди мені говорить, що якщо мені щось не подобається, він мене не тримає, і я можу піти, він нічого змінювати не хоче, його все влаштовує. Дуже важко мені зараз взагалі, нічого робити не хочу, апатія до всього, нікого бачити не хочу, ні з ким спілкуватися не хочу, нікуди ходити не хочу. Ще й тато на передовій більше року. Хочеться підтримки від чоловіка, а виходить що я його повинна підтримувати. Можливо я багато вимагаю від нього.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?