Чи варто зберігти стосунки з чоловіком, якщо він пасивний до всього.

Вітаю. Дуже потрібна консультація, не можу розібратися в собі. З чоловіком живимо 8 років. Разом 12 років. Почали ми зустрічатися коли мені було 15 років, а йому 23. це моє перше кохання. Маємо сина 4 роки. Останнім часом дуже напружені у нас стосунки. Мій чоловік дуже замкнута людина, він завжди тримає все в собі, ні з чим зі мною не ділиться, уникає будь яких розмов, які йому не подобаються, я навпаки намагаюся, завжди говорити, вияснити причину, його це дуже дратує, він злиться та ображається на мене без причини, може не спілкуватися зі мною декілька днів. Я його дуже сильно кохала, все для нього робила, дуже боялася його втратити, але його холодне відношення до мене поступово вбаває в мене це кохання, мені здається що він не може проявити любов та ласку до мене, ніколи за ці всі років він ні разу не казав мені, що любить мене, я йому кажу це кожного дня, він каже що не може ці слова сказати, навіть синові. Раніше у нас були сварки, я була імпульсивна, могла наговорити зайвого, він дуже ображався та не розмовляв зі мною тижнями, хоча я вибачалась. З появою дитини, можливо подорослішала, я стала більш спокійною та врівноваженою, я намагаюсь не ображати його під час сварок, завжди думаю що казати. З початком війни, ми поїхали з міста в село до батьків, він залишився вдома сам, бо працює, він не хоче їздити до нас в село, завжди шукає якісь відмовки, кличе нас додому, ми приїздимо, все добре, але якщо щось не так, як він хоче, коли я щось скажу що йому не подобається, він починає нервувати та ображати мене, коли обстріли, дуже нервує та кричить на мене, чого я приїхала, та ще й дитину потягнула за собою, хоча сам нас кликав, останній раз так кричав, такий був злив, що вдарив мене по спині, мені було так боляче, але я не показала, що боляче, щоб не злякати дитину, хоча син все бачив. Мені в той момент було дуже страшно, я його дуже злякалася, і тепер боюся що він мене може бити. Хоча він каже, що він мене не бив, легенько штовхнув, і якщо синяка немає, то це не означає що він мене вдарив. Мені дуже образливо і важко, я намагаюся з ним поговорити, прошу його піти до психолога, але він тільки злиться, ображається на мене і не хоче мене слухати, кидає слухавку і може не спілкуватися тижнями. Він завжди мені говорить, що якщо мені щось не подобається, він мене не тримає, і я можу піти, він нічого змінювати не хоче, його все влаштовує. Дуже важко мені зараз взагалі, нічого робити не хочу, апатія до всього, нікого бачити не хочу, ні з ким спілкуватися не хочу, нікуди ходити не хочу. Ще й тато на передовій більше року. Хочеться підтримки від чоловіка, а виходить що я його повинна підтримувати. Можливо я багато вимагаю від нього.