Почуття провини

Більше 10 років назад, коли я навчалась в іншому місті моя сестра принесла додому собаку (про яку мріяла з дитинства), тобто я не приймала участі в рішенні залишити собаку чи ні, згодом я повернулась додому і відповідальність за собаку лягла повністю на мене, бо сестра навчалась, а також мала відносини, і не мала часу на собаку. Також тато був проти собаки тож переважну більшість часу собака жила в кімнаті зі мною і сестрою. Собака була вулична і не привчена терпіти, сестра зранку не гуляла з собакою тому ранок зазвичай починався з неприємних конфузів.
Тож в якийсь момент тато запропонував вивезти собаку в село, і я приймала в цьому участь.
Нажаль, на той момент мені не здавалось це чимось поганим, і тільки згодом я зрозуміла як жахливо вчинила, і в особливості в останній час відчуваю за це сильну провину. І зʼявилось якесь відчуття фатальності, що незважаючи на те, що зараз я допомагаю тваринкам, і відношення в мене зовсім інше, це ніяк не виправить мого вчинку, і я назавжди залишусь жахливою людиною. Не розумію що мені робити з цими почуттями