Почуття провини

Доброго ранку, Міро!

Не розумію що мені робити з цими почуттями

З почуттями поки що нічого робити не треба. А от ту, давнішню ситуацію необхідно відтворити в повному обсязі, з деталями.

Для чого спитаєте Ви?
Відповім, щоби помітити усі аспекти, усі мотиви, усі можливості, розглянути свою роль об'єктивно... і на грунті цього сформувати цілісне бачення з відповідними висновками.

Перший аспект.

коли я навчалась в іншому місті моя сестра принесла додому собаку (про яку мріяла з дитинства), тобто я не приймала участі в рішенні залишити собаку чи ні

Тобто відповідальність за собаку за логікою мала б нести сестра, бо то було її рішення. Чи не так?
Крім того, батько, напевно, в той момент погодився з рішенням доньки - тваринку прийняв.

Також тато був проти собаки

бути проти на словах - не означає проявляти своє небажання в діях.
Де в усьому цьому Ваша відповідальність?

Тож в якийсь момент тато запропонував вивезти собаку в село, і я приймала в цьому участь.

Що значить "приймала участь"?

Нажаль, на той момент мені не здавалось це чимось поганим, і тільки згодом я зрозуміла як жахливо вчинила

Якщо можете, уточність, на підставі чого почали вважати свої дії поганими?
А згодом, що такого відкрилося, після чого оцінка зросла до "жахливої"?

І зʼявилось якесь відчуття фатальності

Не зовсім зрозумів, що маєте на увазі під відчуттям фатальністі?Якщо ось це

і я назавжди залишусь жахливою людиною.

, то, виходить, Ви себе осудили і винесли вирок. Але Ви не суддя. Навіщо брати на себе таку роль?
Минуле варто залишати в минулому та йти далі, не застрягаючи в ньому. Проте, щось Вас не пускає. Якась несвідома сильна потреба вийшла назовні - відчувати себе винною за минуле. в якому Вашої вини геть немає.
Як цей вузол розплутати? Краще звернутись до психолога індивідуально і попрацювати над почуттям вини.

Наразі пропоную відео.
СТЫД И ВИНА. КАК СОВЛАДАТЬ С НИМИ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-480

Міра, я розумію, що ви відчуваєте сильну провину через те, що сталося з собакою багато років тому. Це важко, коли минулі дії викликають негативні почуття і самооцінку. Але важливо пам'ятати, що ви зараз - це не ви тієї миті, коли приймали рішення. Люди змінюються, і ваші теперішні дії свідчать про вашу турботу і любов до тварин.

Визнання своєї провини - це вже крок до змін і росту. Ви вже робите багато для того, щоб допомогти тваринам зараз, і це важливо. Спробуйте подивитися на це як на можливість виправити минулі помилки через теперішні добрі вчинки. Ваша провина показує, що ви маєте совість і емоційну глибину, що теж є важливим аспектом вашої особистості.

Що стосується ваших почуттів і що з ними робити, є кілька варіантів:

1)Самопрощення.
Це важливо. Ніхто з нас не є ідеальним, і всі ми робимо помилки. Прийміть те, що ви зробили, визнайте свої помилки і дозвольте собі рухатися далі. Ваші теперішні дії показують, що ви багато чому навчились і стали кращою людиною.

2) Розмова з близькими.
Поговоріть про свої почуття з сестрою або іншими близькими людьми. Іноді виговоритися допомагає зняти частину емоційного навантаження.

3) Професійна допомога.
Можливо, розмова з психологом допоможе вам знайти способи, як працювати з вашими почуттями провини. Психолог може надати підтримку і допомогти розробити стратегії для самопрощення і прийняття.

4) Спрямованість на теперішнє.
Зосередьтеся на тому, що ви робите зараз, щоб допомогти тваринам і змінити ситуацію на краще. Ваші нинішні дії важливі і мають значення.

Пам'ятайте, що всі ми робимо помилки, але те, як ми ростемо і змінюємося після них, визначає нашу справжню сутність. Ваші дії зараз говорять про вас більше, ніж помилки минулого. Ви не жахлива людина, а людина, яка вчиться на своїх помилках і намагається стати кращою.

Доброго ранку Міро!
Все, що з нами відбувалося в минулому і що ми до кінця не прожили, може "застрягнути" різними почуттями на рівні підсвідомості. І тоді ніякі розмови з людьми, які готові слухати, або намагання забутися, виконуючи якусь роботу, просто не допомагають. Бо ми можемо керувати і контролювати себе лише на рівні свідомості. Особливо, складними бувають непрожиті саме дитячі та підліткові травми. Бо в такому віці ми ще не маємо достатньо сил та ресурсу правильного проходження складних ситуацій.
Як на мене, саме це з Вами і відбувається, тому Вам так важко. Тим паче, що Ви дуже мріяли саме про такого собаку. Тобто, по факту, неусвідомлено, зрадили свою мрію, і тепер самі себе не можете пробачити, бо то дитяча мрія. І тому зараз перебуваючи всередині своєї, створеної колись, "системи", не можете самотужки впоратися. Я б Вам все ж порадила звернутися до психолога.