Чи дитяча в мене позиція стосовно друзів?

Вітаю. Проблема в тому,що в мене мало друзів. Є люди з якими я спілкуюся,але через життєві обставини це спілкування дуже рідко,а зустрічі тим паче. Я інтроверт.Маю дитину,до якої прив'язана.Час без дитини обмежений.Де шукати друзів не знаю.Дитина особлива зі складною поведінкою.Навіть родичі не дуже раді нашій присутності в себе,шо казати за друзів. Діти моїх подруг мою дитину ігнорують і зневажають, тому я стараюся в гості до подруг не ходити,Бо мені шкода свою дитину,а без неї я рідко. Моя найліпша подруга ніколи не кличе мене у гості,не приходить сама,не кличе на зустрічі. Я завжди сама напрошуюся до неї.Я не пишу,не дзвоню і вона не пише і не дзвонить.Мені стало образливо це.Я не розумію -- людина не зацікавлена у спілкуванні? Вона активно спілкується з іншими подругами, вони часто разом збираються, але без мене. Може в мене дитяча позиція? Образи ці не мають грунту? Я страждаю від самотності.Я постійно з дитиною,в цій колотнечі з особливістю розвитку, відсутності друзів у дитини через їх стан.Мені іноді треба прогулянка,друзі, але ні з ким. А напрошуватися я втомилася.дякую.