Чи дитяча в мене позиція стосовно друзів?

Question

Вітаю. Проблема в тому,що в мене мало друзів. Є люди з якими я спілкуюся,але через життєві обставини це спілкування дуже рідко,а зустрічі тим паче. Я інтроверт.Маю дитину,до якої прив'язана.Час без дитини обмежений.Де шукати друзів не знаю.Дитина особлива зі складною поведінкою.Навіть родичі не дуже раді нашій присутності в себе,шо казати за друзів. Діти моїх подруг мою дитину ігнорують і зневажають, тому я стараюся в гості до подруг не ходити,Бо мені шкода свою дитину,а без неї я рідко. Моя найліпша подруга ніколи не кличе мене у гості,не приходить сама,не кличе на зустрічі. Я завжди сама напрошуюся до неї.Я не пишу,не дзвоню і вона не пише і не дзвонить.Мені стало образливо це.Я не розумію -- людина не зацікавлена у спілкуванні? Вона активно спілкується з іншими подругами, вони часто разом збираються, але без мене. Може в мене дитяча позиція? Образи ці не мають грунту? Я страждаю від самотності.Я постійно з дитиною,в цій колотнечі з особливістю розвитку, відсутності друзів у дитини через їх стан.Мені іноді треба прогулянка,друзі, але ні з ким. А напрошуватися я втомилася.дякую.

Елена Владимировна Мороз · Accepted Answer

Добрий день, Віра! Ви мама особливої дитини зі складною поведінкою. І виходить так, що подруги і навіть родичі не дуже раді вашій присутності в себе. Діти подруг вашу дитину ігнорують і зневажають і тому ви не спілкуєтесь з подругами у яких є діти. Та є у вас найліпша подруга у стосунках з якою ви завжди проявляєте ініціативу для зустрічі. А вона ніколи не кличе вас у гості, не приходить сама, не кличе на зустрічі. І ви питаєте, чи дитяча у вас позиція, що вам образливо за те, що найліпша подруга не ініціює зустрічей з вами? 
Слухайте, щодо дитячої позиції, то ваше життя і ваші старання, щодо розвитку дитини - то вже доросла, відповідальна позиція. Так, вам потрібні друзі і спілкування за межами сім&#700;ї. Це нормально і природньо. Так, дружба - то дорога з двостороннім рухом, коли дві людини проявляють збалансований об&#700;єм інтересу одна до одної. І тоді, можливо, враховуючи особисті обставини вашого життя, прийшов час шукати таких подруг, які зможуть зрозуміти і розділити з вами особливості вашого життя. Можливо, ті подруги, що були до народження дитини не можуть зараз розділяти з вами своє життя. Так часто буває, що зміни у особистому житті призводять до переструктурування взаємовідносин з друзями і зміну друзів.
З повагою, Олена Мороз

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку, Віро!

[quote]Я страждаю від самотності.[/quote]
Вважаю, що ось з цим Вашим вибором СТРАЖДАТИ від самотності потрібно розбиратись(!) 
Це, насправді, вибір, підгрунття якого здебільшого всередині Вас, а не зовні, як може здаватись на перший погляд.

На щастя, Ви почали шлях дослідження і зробили в цьому напрямку перший крок, звернувшись на сайт психологів. На черзі подальші кроки в рамках взаємодії з психологом особисто.

А поки що давайте разом подивимось на один фрагмент Вашого посту. Згодні?
[quote]Я завжди сама напрошуюся до неї.[/quote]
Спробуємо замислитись над словом "напрошуюсь". Що воно несе в собі як послання іншій людині? Можливо, "я залежна від тебе, рятуй мою самотність" або щось подібне. Відповідно, можна уявити, як це послання сприймає інша сторона. Уявити за неї можете?
Якщо не напрошуватись, а запропонувати зустрітись чи поспілкуватись в телефонному режимі!!! То це ж зовсім інший сценарій, погодьтесь.

[quote]Мені стало образливо це.Я не розумію -- людина не зацікавлена у спілкуванні?[/quote]
От що Ви зробили із власною образою? Куди її запхали?
На мій погляд, дружба та будь-які близькі відносини передбачають щирість і пряме висловлювання своїх думок і почуттів. Тож можна було б виразити подрузі свої емоції і спитати, в чому річ? Але ж проковтнули, змовчали. Чому?

Крім того, зважте на такий нюанс. Для бажання спілкуватись важливо враховувати зміст спілкування і що саме спілкування кожному учаснику дає. От послухайте себе - які потреби Ви намагаєтесь задовільнити у спілкуванні (з тією подругою, зокрема) і взаєминах з друзями в цілому? А що Ви їм даєте від себе? Що привносите у простір взаємодії? Явно ж не другорядні питання...

Зважаючи на такі обставини [quote]Де шукати друзів не знаю. Дитина особлива зі складною поведінкою. Навіть родичі не дуже раді нашій присутності в себе,шо казати за друзів.[/quote], можливо, варто змінити вектор пошуку нових знайомих і друзів, маючи у фокусі тих матусь і сім'ї загалом, яким будуть близькі Ваші обставини. 
Упевнений, є чимало відповідних батьківських груп з контактами у соціальних мережах. Вони збираються на цікаві заходи, спілкуються, підтримують зв'язок. І це ніяк не про втечу з великого суспільства. Це про можливість знайти однодумців, закрити ЧАСТКУ своїх потреб. Відредаговано автором 24-07-2024 10:14:06

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Какой возраст ребенка?
Какие у ребенка особенности?
Так ли он нуждается в постоянном вашем присутствии или можно спокойно его оставлять на отца, найти почасово няню и быть более свободной?
Если я правильно вас поняла, то вы выбираете быть по максимуму с ребенком и ожидаете, что подруги вас будут звать с ребенком в гости, погулять. А они не хотят. Так?
Чем наполнена ваша жизнь помимо пребывания с ребенком?
Что останавливает обсудить откровенно с подругой, что вам обидно ее молчание и то, что она встречается с кем угодно, кроме вас?


 Відредаговано автором 24-07-2024 10:53:40

Наталия Горская · Answer

Віро, в тому, що Вам хотілося б спілкування з іншими ніякої дитячої позиції немає. 

А от у вашому трактуванні стосунків з тими "друзями", що є - можливо і є.

Нажаль,  Вам доводиться долати труднощі з вихованням особливої дитини.  Це дуже непросто. 
Люди, які Вас оточують,  (і яких Ви називаєте "друзями"), не дуже  зацікавлені в спілкуванні. 

Ви відчуваєте , що нав'язуєтесь, бо ініціатива тільки з вашого боку. 
Можливо це і так.
А можливо люди просто  зайняті, або дуже рідко взагалі мають потребу чи можливість кудись вийти. 

Образа тут -повністю дитяча позиція.

Коли Ви запрошуєте  когось на прогулянку чи в гості, важливо  пам'ятати,  що Ви в першу чергу  турбуєтесь про себе,  бо саме Вам  в цей момент хочеться кудись вийти, поспілкуватись. От Ви і пропонуєте це людині. 
При цьому людина може  не мати такого  бажання , бо в неї є якісь більш важливі для неї справи,  і вона відмовляє.
Людина в дружбі залишається вільною щодо свого вибору. 
Як і Ви.
Але, здається, Ви сприймаєте відмову , як відштовхування особисто Вас.

Часто життя "розводить" людей,  які раніше відчували себе друзями.  Бо змінюються інтереси, потреби,  відчуття. 
Якщо подруга,  яку Ви звикли вважати найкращою,  більше не виявляє ініціативи,  то, можливо,  ваші "напрямки руху " в житті змінились. 
І прийшов час відшукати собі нових людей для спілкування, чи дружби. 
Зазвичай,  люди зі схожими інтересами/проблемами можуть стати цікавими один одному,  адже в них є спільні теми для спілкування.
Можливо батьки особливих дітей з керекційних занять, якщо Ви такі відвідайте, можуть  стати новим полем спілкування. 

З подругою можно відверто поговорити, щоб зрозуміти,  що відбувається.  Можливо,  вона не вміє знаходитись поруч з вашою дитиною і боїться не впоратись  зі своїми почуттями,  а можливо її вже просто не цікавить спілкування з Вами, оскільки вона має інші інтереси.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

[quote]Де шукати друзів не знаю.[/quote]
[quote]Моє життя не обмежується лише дитиною, я мала роботу,я навчаюся,маю багато захоплень і мені є про що поспілкуватися з друзями.
[/quote]
Если у вас есть учеба, была работа и много увлечений, то вот вам и места, где можно искать друзей.

Но я так понимаю все же речь о конкретном человеке. А не в целом про дружбу.
Если вы не говорили с подругой про сложившуюся ситуацию, то как подруге узнать, что вы обижаетесь?
Может с ее стороны все ок, тем более вы часто общаетесь в соц.сетях.
Прежде чем обижаться, вычеркивать человека из жизни, лучше все же проговорить, что и почему происходит.
А в чем будет ваша глупость, если вы обсудите откровенно с подругой данную ситуацию?

Наталия Горская · Answer

Можна поспілкуватись з подругою відверто і при цьому не втратити відчуття гідності. 
А чи відчуваєте Ви щирість подруги при зустрічах, чи відчуваєте,  що вона дійсно рада Вас бачити?
У кожної людини свої справи , можливо подрузі вистачає спілкування в тому об'ємі,  який є, але  вона також вважає Вас справжньою подругою.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Можете начать с бесплатного варианта - поговорите с подругой откровенно про свои переживания.
Ну что вы потеряете? А вот приобрести можете немало - либо возобновление отношений и встреч вживую, либо хотя бы ясность, что происходит.
Только вживую обсудите это, не в переписке. Важно не додумывать и видеть собеседника

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

[quote]Може я боюся здатися залежною,або обіженкою,або неправою. [/quote]
И вот по каждому пункту распишите
если я покажусь зависимой, то я....
если я покажусь обиженкой, то я...
если я не права, то я....

Тут еще вопрос такой. Если вы молчите и все терпите, варитесь в своих переживаниях, то вы тогда какой кажетесь?
Вы ж в своей голове сейчас видите себя в определенном образе

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Начнем с того, что на любые свои чувства и переживания вы точно имеете право.
Не имеете права лишь оскорбительно их высказывать в сторону других людей.
Для вас высказать свои чувства, мысли = навязывать это другому? 
Если вы обижаетесь молча внутри, то вы в любом случае этим поведением показываете свои переживания. Это может быть через обесценивание, пассивную агрессию либо молчаливый разрыв отношений. При этом второй стороне не дается никакого шанса. А ведь может для вашей подруги картина выглядит совсем иначе и она знать не знает про ваши терзания? 
По сути, когда есть обиды и они накапливаются, то накапливается и раздражение, злость. И вот такое молчаливое вычеркивание из жизни человека это и есть огромное количество злости.
В целом, обида это агрессия+жалость к себе. Агрессию вы подавляете, но она ж никуда не девается.

Наталия Горская · Answer

Так можна розмовляти без озвучування образ. 

До того ж, ображатись тут немає на що, адже кожна доросла людина вчиняє так, як їй зручно. 
Вона нічого Вам не винна, це ж не чоловік, який не приходить ночувати,  (хоча обіцяв). Ніяких обов'язків між друзями немає.
Ображатись на те, що людині не потрібно стільки ж спілкування, скільки і Вам?

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Якщо так,то нашо спілкування ініціювати мені?

Потому что вам нужно больше, чем подруге.

Похоже, что по итогу переписки вы таки впали в детскую позицию - я обиделась. Ну и ладно, пусть будет так уже. Ничего не скажу, не проясню, буду молча дуться. Почему я должна? Пусть она напряжениям тоже.
Изначально вы похоже обижались, что не хотят вас с ребёнком звать. 

Заметьте, что вы сознательно это выбираете. И тут вопрос, а в других вопросах как вы себя ведете? Возможно есть все же что-то, что подругу отталкивает и встречаться хочется меньше. Но вы этого не узнаете, если не поговорите. И тогда нет шанса и исправить ситуацию. Зато много шансов наступать на те же грабли снова.
Может всё же стоит рискнуть?

Наталия Горская · Answer

Спілкування з вашої ініціативи- абсолютно нормальна доросла позиція.
"Я хочу зустрітися з цією людиною- я про це повідомляю людині ".

Нема ніякого нав'язування. 
Взагалі. 
Ви так вчиняєте , бо Ви так хочете. 
Чи хотіти зустрітись , це нав'язування?
Або ж "треба хотіти всім однаково,  скільки я хочу, стільки ж і подруга повинна хотіти"?
А якщо я хочу більше,  то це про те, що я не потрібна?

В першу чергу важливо пам'ятати,  що це спілкування потрібно Вам, і зустрічами Ви задовільняєте цю потребу. 
Вашу потребу. 

Може навіть краще, що Ви самі управляєте "графіком спілкування", адже немає турботи з приводу "як коректно відмовити", якщо б подруга виявилась занадто  бажаючою  зустрічатись. 

Вам добре було б розібратися з вашим відчуттям нав'язування , та певними установками щодо "як воно має бути ".
Бо поки виглядає так, що в дружбі кожен має однаково часто і однаково багато хотіти спілкуватись.  Інакше хтось стає в позицію більш "слабку".

Але ж люди різні. 
Є такі, з якими  спілкуєшся дуже рідко, але відчуваєш людину абсолютно  близькою.

Відсутність ініціативи НЕ завжди про небажання бачити. 
Це може бути про багато клопоту,  або про сором'язливість, або про меншу потребу (без втрати якості стосунків), або про щось інше,  яке стосується НЕ Вас, а тієї людини. 
Не всі дії інших людей пояснюються якимись вашими сторонами. 
В людей є багато своїх власних  причин вчиняти тим чи іншим чином.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Чи дитяча в мене позиція стосовно друзів?

Відповіді психологів