Проблеми з соціалізацією

Якщо коротко що тривожить мене це сьогоднішній день. Тема піде про стосунки я маю чудового партнера він справді за рік стосунків нічого поганого не зробив, але я- це просто ред флаг ред флага. я маю проблеми з батьками(мамою та татом) та взагалі ситуація з сімʼєю не дуже. Мама тривожна панікер, гіперопікаюча та мені здається має паранойю. бо досі боїться залишати дім без когось ( для цього ми купили камеру коли нас немає дома вона перевіряє чи хтось був) і не довіряє нікому та завжли чинитт скандали. я бобся бути схожою на неї. Сьогодні поговорила з хлобцем про те що «цукерковий період» закінчився але я не відчуваю що він мене любить та прошу це підтвердити наприклад : словами, діями. та і мені здається що він став холодним та бачить мене як друга бо немає більше «я тебе люблю» вчинків в сторону до мене. тому я задовбую його «ти мене справді любиш? ти не охолонув до мене? я важлива» ну ми поговорили і вже вирішили що він буде діяти щоб не було таких випадків. Ввечері я повинна бути дома о 10тій, і я звикла бути пунктуальною і тревожусь коли щось іде не так (як мама) його друг запропонував підвезти в магазин (якщо пішки йти то 20хв, машиною швидше) я відмовила хоча хлопець умовлював з тим що встигну але на годиннику залишалось 30 хв до 10тої, я сказала що піду додому, ну через 10 хв він вже приїхав з магазину , я ще не встигла підійди додому кажу «приїдь щас в мій район на пару хвилин» (бо я вже завтра їду на навчання і хтозна коли ми побачимось) він відповів ні бо втомився і треьа було їхати з ним в магазин і все би встигли, я почала плакати та істерити як дитина бо дуже хотілося з ним побути. 10 хв сварки по телефону і я вибачилась, зараз відчуваю себе дурепою бо веду себе як дитина, і за цю тривогу що щапізнюсь додому бо можу посваритися з мамою. дуже великий страх перед матірʼю і є тиевога та цей дитячий стан в стосунках. мені дуже перед ним соромно адже людина тратить гроші час на те щоб отримати дитину якій все мало. я дуже його люблб бо немаю підтримки і сімʼї та тільки з ним відчуваю себе або дорослою моментами та знаю що робити або малою дитиною коли йде щось не так, а коли в це все влазить моє щось з мамою (як прийти в 10 вечора, де я знаходжксь та інше) то починається паніка. я думаю що маю проблеми з сепарацією з мамою та тревогою ізза якої сама страждаю і страждає мій партнер.