Чи може лінь бути захисним механізмом?
Останні роки, та й в загальному, я по житті лінива людина. Мені часто казали «ти можеш, просто не хочеш/лінуєшся». Можливо, в цьому щось є. Я ніколи не старалася і не викладалась на повну, щоб досягти якогось результату. Мені вистачало простого «добре».
Але ось останнім часом я вирішила спробувати постаратися і покращити свій рівень англійської. І в мене нічого не виходить. Я намагаюсь, але мені не подобається, що в мене виходить. Я зриваюсь і плачу під час своїх занять через це.
І мені згадались мої шкільні часи, де я намагалась щось зробити чи зрозуміти і у мене не виходило, я постійно засмучувалась і плакала, коли щось не розуміла. Потім вийшло якось так, що я перестала старатись і мені в більшості стало все одно і я більше не відчувала розпачу.
Я склала ЗНО декілька років назад на досить хороші результати, але не відчувала якоїсь радості чи задоволення собою.
І ось, якщо повернутися до сьогодення, мене добиває те, що я не можу, просто не можу бути достатньо хорошою в чомусь, коди я пробую.
Я намагаюсь писати історії і мені не подобається що в мене виходить, я намагаюся покращити своє говоріння англійської і мені не подобається як в мене виходить. І так з усім.
Часто я засмучуюсь і кидаю все і більше не намагаюсь. Я так прожила декілька років. Тому мені стало цікаво, чи може бути лінь тим, що допомагає не відчувати себе паршиво?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.