Чи може лінь бути захисним механізмом?
Останні роки, та й в загальному, я по житті лінива людина. Мені часто казали «ти можеш, просто не хочеш/лінуєшся». Можливо, в цьому щось є. Я ніколи не старалася і не викладалась на повну, щоб досягти якогось результату. Мені вистачало простого «добре».
Але ось останнім часом я вирішила спробувати постаратися і покращити свій рівень англійської. І в мене нічого не виходить. Я намагаюсь, але мені не подобається, що в мене виходить. Я зриваюсь і плачу під час своїх занять через це.
І мені згадались мої шкільні часи, де я намагалась щось зробити чи зрозуміти і у мене не виходило, я постійно засмучувалась і плакала, коли щось не розуміла. Потім вийшло якось так, що я перестала старатись і мені в більшості стало все одно і я більше не відчувала розпачу.
Я склала ЗНО декілька років назад на досить хороші результати, але не відчувала якоїсь радості чи задоволення собою.
І ось, якщо повернутися до сьогодення, мене добиває те, що я не можу, просто не можу бути достатньо хорошою в чомусь, коди я пробую.
Я намагаюсь писати історії і мені не подобається що в мене виходить, я намагаюся покращити своє говоріння англійської і мені не подобається як в мене виходить. І так з усім.
Часто я засмучуюсь і кидаю все і більше не намагаюсь. Я так прожила декілька років. Тому мені стало цікаво, чи може бути лінь тим, що допомагає не відчувати себе паршиво?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.