Конфлікт з чоловіком через котів.

Добрий день. У шлюбі завели двох котиків з чоловіком,ініціатива була моя, першого кота він обрав сам. Я кота звісно полюбила,все було добре. Потім мені потрапилась киця з притулку на очі,я вмовила чоловіка забрати її. Він до цього ставився нейтрально, йому і першого кота вистачало.Але перший час киця дуже його любила. Врешті зараз кіт її ображає,вона боїться при ньому їсти,він їй не дає спокійно ходити в туалет, і тд. Як наслідок,вона почала ходити в туалет де прийдеться. І почалися через це з чоловіком скандали. Дійшло до того, що я сказала, що розведусь, щоб захистити від них обох кішку. Мені її шкода, я її захищаю, ходжу за нею і відганяю від неї кота.Чоловік каже що я хвора, бо вони мають самі розібратись і якщо він її гоняє ,то це її проблеми,але ж за те, що вона ходить не в лоток він її карає! ( тикає в калюжі),але ж вона не винна,їй страшно. Я лоток переставила, він повернув на місце.Каже що вона має пристосуватись до того,що лотки в одному місці, має захищатись,давати відсіч,а не тікати і прудити по кутах. Типу виживає сильніший. І виходить що з одного богу кіт, який її лупить і вона пісяється від страху, а з іншого чоловік, який нічого не дає міняти і ще й карає її за те, що їй погано. Я відчуваю провину що ми її взяли,можливо в неї б була нормальна родина, де її не ображають. Останній раз сварка дійшла ледь не до бійки, бо вона сходила на кросівки чоловіку, він побачив і шукав її бігав, казав що голову відкрутить. Я злякалась, каюсь, перша кинулась його пхати, бо була впевнена що він її битиме. Сказав що якщо я так хвилююсь за цю кішку - він її викине. І змусив сказати, що він для мене важливіший за неї, що якби стояв вибір між ним і кішкою - я б обрала його. І я так сказала, бо він би їй голову скрутив від ревнощів. Періодично каже що якщо я вирішу піти - коти всеодно з ним залишаться (по документах вони йому належать), і що він її віддасть в притулок і я її більше не побачу. Кота він дуже любить, постійно розповідає який він «молодець» і тикає що от він нормальний кіт, його спробуй образити, він сміливий, безпроблемний. На фоні цього зʼявилась неприязнь до кота, хоча я його безмежно любила. Бо враження вони вдвох скооперувались проти киці і влаштовують їй вирвані роки. Звісно що вона до мене сильно прив’язана,і мені боляче думати, що її доведеться кудись віддати.Але я вже перестаю бачити якісь шанси щоб врегулювати ситуацію,враження, що вона живе в постійному страху і їй погано,що я зіпсувала Їй життя,коли забрала. Скажіть,чи це все нормально?