Пауза у відносинах

Доброго дня всім. Трішки більше місяця ми з чоловіком взяли паузу, точніше я зібрала речі і пішла жити до мами з дитиною. Якщо коротко то останні пів року жили як сусіди з чоловіком, в нього образа що я вела себе грубо з ним, не цінила і т.д… я переосмислила це все, готова була до змін і пропопцювань своїх помилок, але останній тиждень ловлю себе на думці, що навіть якщо зійдемось знову, то не буде тих відносин , що були. Тобто не буде тієї довіри, кохання, буде завжди тривога: а раптом не так щось зробила і т.д.
Тому тут швидше в мене два питання.
1. Якщо все ж таки ми знайдемо сили спробувати відновити стосунки, то як правильно це зробити? Тобто щоб і він і я відчували комфорт в стосунках. Я вже думала, можливо на побачення запрошувати або ж…от не знаю
2. Якщо все ж таки розійдемось, то як зберегти адекватні відносини? Тому що я кохаю його і думки про те, що в нього буде інша, мене прям роздирає
Я не знаю що робити, адже в нас дитина 4 роки і ми все рівно будемо спілкуватись. Думала вже попросити його взагалі не писати і не телефонувати мені, коли захоче забрати малу то подзвонить моїй мамі. Чи це дитяча позиція і я маю знайти в собі сили щоб спілкуватись з ним?
І ще питання, чи дійсно таке можливо зі сторони психології, що чоловік образився на мене, на відношення моє до нього настільки, що сам не розуміє потрібна йому сімʼя чи ні? І скільки по часу( приблизно) з реальних історій потрібно щоб розібратись в собі? Дякую всім