Я не можу розлюбити одну людину і це потрохи руйнує моє життя.

Я така зла і в першу чергу на себе.Я зла,бо по суті не можу звинувачувати того хлопця у своїх стражданнях,у тому що постійно шукала і знаходила якісь ознаки того,що я йому подобаюся,аж поки не дізналась,що у нього є дівчина.А коли дізналась,мені було так погано,я навіть не усвідомлювала,що це може бути НАСТІЛЬКИ БОЛЯЧЕ.Я не знала,що робити,бо стикнулась з таким вперше,тому зробила найтупіше,я ніколи не плакала через цю ситуацію,бо як я тоді подумала,у нас не було відносин вони були в моїх мріях і довготривалі тому плакати тут нідочого.І зараз мені теж важко плакати за цим.
Взагалі,я ніколи не хотіла цих стосунків,коли я зрозуміла що маю хочаб якісь почуття,я в паніці шукала спосіб від них позбутись,я ніколи не хотіла їх,бо знала що нічого хорошого вони мені не принесуть. Але,у мене є дуже тупа звичка,якщо якась інфузорія туфелька,яка навіть мені не подобається і дратує проявляє до мене хоч трішки уваги і тепла,я починаю думати,що ця людина закохана в мене,ну і класика фанзувати мені соромно за це,але все-таки це треба було написати щоб ситуація стала більш яснішою.
На початку нашого спілкування коротких моментів,які для мене здавались спілкуванням,бо з іншими однокурсницями він спілкувався більше,а я ідіотка думала,що він просто соромиться.
Та от,на початку нашого спілкування,я готова це визнати, я була про нього дуже і дуже поганої думки.Але,напревеликий жаль він виявився дуже класним і адекватним.(якщо ми не рахуємо його високої самооцінки).
Серйозно,чим більше я про нього дізнавалась,тим більше він мені починав симпатизувати.Його мислення,плани на майбутнє,незрозумілий спокій у всьому,те,що він вмів підтримувати і заспокоювати,взагалі він дуже і дуже розумний,ладно ще додам що високий.Також він відрізнявся від інших хлопців тим,що не пив, не курив.(як я зрозуміла,у нього була якась травма повʼязана з цим в дитинстві).
Я теж цього не вживаю,тому для мене це реально плюс.
У ньому було майже все,що я хотіла бачити в хлопцеві своєї мрії.
Протягом того періоду,коли я з ним спілкувалась майже кожен день,я зрозуміла,що він дуже класний,напревеликий жаль.
Хоча навіть тоді думка про відносини мене лякала і я хотіла втекти від нього і розмов з ним.Кожна розмова з ним відчувалась одночасно,як судний день і щастя.Я намагалась привернути його увагу і часто вела себе,як ідіотка.
Але,скоро я зрозуміла, що мої почуття нікуди не зникають,а коли я його не бачу мені погано,я думала,що якщо не буду його бачити,це змінить ситуацію.Так,протягом того часу я не часто,але