Я не можу розлюбити одну людину і це потрохи руйнує моє життя.
Я така зла і в першу чергу на себе.Я зла,бо по суті не можу звинувачувати того хлопця у своїх стражданнях,у тому що постійно шукала і знаходила якісь ознаки того,що я йому подобаюся,аж поки не дізналась,що у нього є дівчина.А коли дізналась,мені було так погано,я навіть не усвідомлювала,що це може бути НАСТІЛЬКИ БОЛЯЧЕ.Я не знала,що робити,бо стикнулась з таким вперше,тому зробила найтупіше,я ніколи не плакала через цю ситуацію,бо як я тоді подумала,у нас не було відносин вони були в моїх мріях і довготривалі тому плакати тут нідочого.І зараз мені теж важко плакати за цим.
Взагалі,я ніколи не хотіла цих стосунків,коли я зрозуміла що маю хочаб якісь почуття,я в паніці шукала спосіб від них позбутись,я ніколи не хотіла їх,бо знала що нічого хорошого вони мені не принесуть. Але,у мене є дуже тупа звичка,якщо якась інфузорія туфелька,яка навіть мені не подобається і дратує проявляє до мене хоч трішки уваги і тепла,я починаю думати,що ця людина закохана в мене,ну і класика фанзувати мені соромно за це,але все-таки це треба було написати щоб ситуація стала більш яснішою.
На початку нашого спілкування коротких моментів,які для мене здавались спілкуванням,бо з іншими однокурсницями він спілкувався більше,а я ідіотка думала,що він просто соромиться.
Та от,на початку нашого спілкування,я готова це визнати, я була про нього дуже і дуже поганої думки.Але,напревеликий жаль він виявився дуже класним і адекватним.(якщо ми не рахуємо його високої самооцінки).
Серйозно,чим більше я про нього дізнавалась,тим більше він мені починав симпатизувати.Його мислення,плани на майбутнє,незрозумілий спокій у всьому,те,що він вмів підтримувати і заспокоювати,взагалі він дуже і дуже розумний,ладно ще додам що високий.Також він відрізнявся від інших хлопців тим,що не пив, не курив.(як я зрозуміла,у нього була якась травма повʼязана з цим в дитинстві).
Я теж цього не вживаю,тому для мене це реально плюс.
У ньому було майже все,що я хотіла бачити в хлопцеві своєї мрії.
Протягом того періоду,коли я з ним спілкувалась майже кожен день,я зрозуміла,що він дуже класний,напревеликий жаль.
Хоча навіть тоді думка про відносини мене лякала і я хотіла втекти від нього і розмов з ним.Кожна розмова з ним відчувалась одночасно,як судний день і щастя.Я намагалась привернути його увагу і часто вела себе,як ідіотка.
Але,скоро я зрозуміла, що мої почуття нікуди не зникають,а коли я його не бачу мені погано,я думала,що якщо не буду його бачити,це змінить ситуацію.Так,протягом того часу я не часто,але
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Відповіді психологів
Доповнення від автора питання·
Але,скоро я зрозуміла, що мої почуття нікуди не зникають,а коли я його не бачу мені погано,я думала,що якщо не буду його бачити,це змінить ситуацію.Так,протягом того часу я не часто,але думала про нього.Але,все стало гірше,коли почався навчальний рік.
Я зрозуміла,що це не просто якась миттєва закоханість,а кінець,бо я почала його знаходити дуже привабливим,я готова була прийняти всі його недоліки,я готова була знаходити компроміси(я і він,дуже любимо сперечатись).І найголовніше,я людина якій дуже важко відкритись і довірити якусь інформацію,звісно якщо я це все не розповідаю незнайомій людині з іншого міста .
Спочатку,коли він мене питав як справи,що я робила на вихідних,я хотіла прибити його,бо яке йому нафіг діло,слідкуй за своїм життям ідіот.
Але потім,мені все більше і більше хотілося з ним чимось ділитись і дійшло до того,що я могла йому розповісти абсолютно все,(мені батькам і подрузі важко щось розповісти),бо чомусь була впевнена,що засуджувати він мене не буде,а лише допоможе і підтримає.
Але,все змінилось тоді,коли я на його заставці побачила фото його дівчини,тоді я готова була провались під землю,мені було ТАК ПОГАНО,спочатку я намагалась якось позбутись від цього болю,а потім кожного ранку покидалась і пів години сиділа і думала про це,бо мені було боляче ДУЖЕ.Людина якій я довірилась не вибрала мене і я була просто для нього знайомою от і все.Я не можу звинувачувати його,те,що він закохався в іншу,те,що він готовий заради неї на все,він рахує дні до зустрічі з нею,він робить їй саморобні подарунки,постійно за неї хвилюється і пише (нашій групі про це він теж не забуває розповісти).
Одного разу ми з ним розмовляли і все дійшло до того,що він запитав,а що мене взагалі радує в житті,я толком нічого не відповіла і запила його, а він сказав,що в нього взагалі-то дівчина є,(назвемо його Назар )я дуже рада за тебе,але блін знайти когось іншого для своїх розмов про неї .
Таких моментів трохи було і це було так боляче,я ніколи не думала,що така втрата буде так важко проживатись.
І якщо на моє життям це тільки негативно впливало,то Назар у відносинах з нею розцвів,а мені обідно що не зі мною.Мені образливо,бо ми дійсно в певній мірі підходили один одному,хоча зараз я його обсираю.Мені образливо,бо він вибрав її а не мене.Став кращим з нею,а не зі мною. І найобразливіше,те що я сама вибрала страждати,я сама вибрала закохуватись в нього,я сама вибрала фантазувати про нього.Я для нього була просто знайомою,а він для мене цілим всесвітом.І Я САМА В ЦЬОМУ ВИННА.
Так,я сама в цьому винна,по факту у нього своє життя,він щасливий,а я страждаю. А я не хочу так,я хочу жити а не існувати,ну не зводиться життя тільки на коханні,є купа інших сфер,є купа інших людей які потребують підтримки і допомоги.Я можу бути щасливою без нього.
І тому я намагаюсь якось справитись з цим.Я передивилась купу відео і вони такі дивні,якщо чесно,от наприклад: « любов це таке прекрасне почуття,навіть якщо воно не взаємне,користуйтесь ним творіть щось,навіть якщо вас не любить людина,та нічого страшного,а ви продовжуйте її любити,хай це робить вас краще». Жіночко півгодинні роздуми про це щоранку,(але,я вже зараз від цього позбулась),відсутність мотивації і бажанні жити,мене кращою не зробили.Я вам не поет або художник,я звичайна людина.
Кожен день,який я страждала не допоміг мені стати кращою,в розвитку і продуктивності відстала на пару місяців капітально.
Я багато раз намагалась позбутись цих почуттів,я писала багато листів,в яких відпускала його і бажала йому і його дівчині щастя.Так,на певний час мені це допомогало,але потім було боляче знову.Зараз я вже кілька місяців з ним не спілкуюсь і мені легше,я така рада.Але,не дивлячись на мої старання,навіть якась згадка про нього,фото,яке я побачу випадково може мене вибити із колії і мені ТАК БОЛЯЧЕ І ПОГАНО.Сьогодні мені навіть приснився з ним сон (доречі у всіх снах,які у мене були з ним,у всіх він був байдужим до мене хахх). Мені приснився сон,там де він зі свою дівчиною і мене просто прорвало,я така зла на себе,через те що,якщо я іноді його бачу,мені стає погано і страждають інші люди,так не повинно бути.
Я стараюсь позбутись цих почуттів і болю,бо я хочу жити,а не існувати.Я навіть вже прийняла той факт,що він був моїм першим коханням(це було дуже дуже і дуже важко,бо я завжди мріяла,про одне і єдине кохання на все життя),ну не склалось ладно.
Але,це так боляче визнавати,що я досих пір його люблю,досих пір.Мені так боляче,що в нас так нічого і не вийшло.
Це неадекватно,бо вже рік пройшов,я не хочу так страждати все життя,я не меланхолійна героїня з романів 19 ст.,я не вважаю це благородним.Звичайно я буду бачити його протягом життя,але я не хочу відчувати біль кожен раз,при зустрічі з ним.Це не моя історія.Я гідна чогось кращого,точно не страждань і люди зі мною не мають страждати.(хоча я б не сказала,що вони сильно страждають).
Тому,я хочу позбутись цього болю і цих почуттів,я хочу їх забути і не згадувати ніколи.Краще не кохати ніж відчувати цю комедію з елементами драми.
Я хочу жити,а не існувати,але поки я з цим не справилась… і мене соромно за це
Вітаю !
Ви зараз переживаєте не просто «невдалу закоханість». Ви втратили те, що для Вас стало емоційно дуже значущим — не стільки реальні стосунки з цією людиною, скільки можливість цих стосунків, Вашу надію, фантазію про них і образ майбутнього, який поступово сформувався. І тому Ваш біль зовсім не стає менш справжнім через те, що офіційних стосунків між вами не було.
Мені особливо хочеться звернути увагу на те, як багато у Вашому тексті злості на себе: «я ідіотка», «тупа звичка», «зробила найтупіше». Але якщо подивитися на цю історію без самопокарання, Ви побачите дещо інше. Ви зустріли людину, яка поступово стала для Вас важливою. Ви помічали її увагу, наділяли певні моменти значенням, фантазували — і в якийсь момент фантазія стала емоційною реальністю. Це не робить Вас дурною. Це означає, що Вам дуже хотілося бути для когось особливою, бажаною, обраною.
І ще одна важлива річ: Ви самі помітили закономірність — коли людина проявляє до Вас трохи тепла й уваги, Вам легко почати відчувати або уявляти, що Ви їй подобаєтеся. Ось із цим я б не поспішала боротися. Навпаки, варто дуже уважно дослідити: що саме відбувається з Вами в той момент, коли хтось проявляє тепло? Що Ви відчуваєте — радість, тривогу, надію, збудження, страх втратити цю увагу? Чого Вам тоді найбільше хочеться?
Можливо, проблема не в тому, що Ви «не можете його розлюбити». Можливо, ця історія торкнулася набагато глибшої потреби, ніж просто бажання бути саме з цим хлопцем.
І тому я б зараз не ставила перед Вами завдання «забути його» або «розлюбити». Чим сильніше ми наказуємо собі не думати про людину, тим більше місця вона часто займає всередині.
Набагато важливіше поступово розділити три речі: реального хлопця, Ваші фантазії про нього і те, що Ви відчували поруч із образом цього хлопця. Бо Ви дуже багато знаєте про те, яким він був у Вашому сприйнятті, але набагато менше — про те, якими могли б бути реальні стосунки між вами.
І Вам не обов'язково зараз плакати. Сльози — не є доказом того, що Ви достатньо пережили втрату. Іноді біль спочатку виходить не сльозами, а злістю, нав'язливими думками, фантазіями, бажанням знову шукати підтвердження, що Ви йому подобаєтеся.
Спробуйте перестати називати себе дурною за те, що Ви прив'язалися. Ви не обирали свої почуття кнопкою. Але тепер у Вас є можливість поступово зрозуміти, чому саме ця людина стала для Вас настільки значущою і що насправді Ви втратили разом із цією надією.
І, можливо, найважливіше питання зараз не «як мені його розлюбити?», а:
«Що такого я отримувала у своїх фантазіях про нього, чого мені дуже бракує в моєму реальному житті?»
Відповідь на це питання може виявитися набагато важливішою за спроби змусити себе перестати його любити.
Ситуація Ваша складна. Ви бачите - взаємності немає, але продовжуєте відчувати симпатію та закоханість. І нічого не можете з цим вдіяти. І з цим варто розібратися.
Є закоханість та кохання – два різні почуття. Саме це і є найважливішим.
Закоханість завжди супроводжується ідеалізацією партнера. Ми зачаровуємося людиною, знаходячи в ній відповідні нам риси і посилюємо їх, створюючи ілюзію ідеального партнера.
Кохання відрізняється від закоханості відсутністю ілюзій та ідеалізації.
Невзаємні почуття можуть формуватися саме на етапі закоханості. І саме чарівність партнером і створює ґрунт для того, щоб закоханість існувала і без взаємності. Ілюзії вже створені, а партнера поряд немає – і тому не вдається ці ілюзії розбити. Він назавжди може залишитися в серці як значущий, сильний, добрий, щирий і ідеальний.
Це і може призвести до розриву з реальністю: об'єкт кохання існує, кохання він безперечно заслуговує, недоліків не має (та й виявити їх вже не вийде - адже його немає поруч). І тоді ці стосунки можуть продовжуватися вже в голові, незважаючи на те, що насправді їх не буде. Для психіки такі стосунки безпечні: у них нічого поганого не станеться.
Але Ви продовжуєте страждати - "Він не зі мною", "Чому він мене не любить". У цьому є внутрішні вигоди, які Ви, звісно, не усвідомлюєте. Одна з них – можливість не вступати у реальні стосунки та не відчувати реальної близькості.
Але як виходити із цієї стабільно безперспективної ситуації? Коли навіть викресливши з життя, вилучивши контакти та фото, припинивши будь-які контакти з людиною, Ви все одно продовжуєте відчувати почуття?
Відповідь лежить саме у етапі закоханості. Коли Ви закохувалися, Ви знайшли в цій людині щось, що Вас зачарувало. Ви повинні прояснити це. Це може бути Ваша потреба у стосунках, може бути відчуття, яке Ви відчували поряд з ним. Можливо те, яка Ви поруч із ним, так сильно Вас зачарувало. Відповідь не лежатиме на поверхні, тому що людські відносини завжди дуже глибокі.
А тепер сміливо подивіться на реальність.
На хлопця, на ваші стосунки – а точніше їх відсутність. Уважно подивіться на реальність, в якій цього немає. Ви побачите свою ідеалізацію, побачите «звичайність» ідеалізованого хлопця, побачите простоту ситуації – відсутність взаємності між вами. І потихеньку все це потрібно прийняти.
Можливо, зробити самостійно це не вийде - іноді дуже складно пробити панцир ідеалізації, і дуже важко собі в цьому зізнатися. У такому разі Ви можете звернутися до психолога, щоб розглянути свою закоханість чужими очима.
Робити це неприємно та боляче. Але життя в ілюзіях розчаровує ще більше. Невзаємна закоханість може тривати рік, три, п'ять років. А може, й більше. Вона виконує багато функцій. Захищає від реальних стосунків. Захищає від близькості та вразливості. Закриває потребу віддавати кохання. Але при цьому позбавляє Вас реального кохання та справжніх стосунків.
Я не знаю Вас, але можу припустити, що у Вас були певні дитячі травми (недолік уваги, недоотримане тепло, необхідність "заслужити любов"), а також спостерігається відсутність внутрішньої опори і низька самооцінка.
Вам потрібно знайти людину, з якою можна чесно проговорити те, що крутиться в голові. Коуч, психолог, друг – не має значення. Головне - витягнути себе з емоційного кола, що повторюється.
Доброго дня! У вашому тексті дуже багато самообвинувачення та боротьби із собою. Ви звинувачуєте себе за те, що нафантазували стосунки, так сильно прив’язалися й продовжуєте відчувати біль навіть через рік.
Водночас у цій історії є цілком людська річ, у вас була потреба у стосунках, ця людина вам відгукнулася, ви закохалися. Таке трапляється. Потім з’ясувалося, що він обрав іншу дівчину, і вам довелося зіткнутися з розчаруванням та втратою своїх надій.
Зараз вам важливо прожити це розчарування, побачити, де в цій історії була реальна людина, а де ваші фантазії, і поступово повертати увагу до власного життя.
І тут я б рекомендувала психотерапію. Має сенс також дослідити, чого саме ви шукаєте у стосунках, чому увага певної людини набуває для вас такої сили і як переживати подібні почуття без такої кількості болю та самообвинувачення.
Вітаю!
Ситуація склалась не так як Вам хотілося б, та це хороша можливість дослідити себе - свої потреби, свої бажання, свої погляди та сподівання на стосунки. Те що піднялось у Вас в цій ситуації - це дуже хороший матеріал для психотерапії, і на мій погляд він дуже глибокий - тут і про прив"язаність і про страхи зближення, і про самоставлення. А головне тепер ви не будете з цим на самоті, зможете розділити ці почуття з терапевтом, отримати підтримку, та навчитись обходитись з цим но новому.
У вашому тексті багато самозвинувачень, напевне у вас був в минулому такий досвід спілкування з близькими людьми і ви його засвоїли як спосіб самопідтримки. Такий спосіб може допомогти "запакувати" почуття глибоко всередину та "забути" з часом, та не допоможе прожити цей досвід у повній мірі і вирости на ньому - побачити більше, глибше себе пізнати, навчитись піклуватись про себе коли Вам так боляче, підтримувати себе коли Ви переживаєте фрустрацію, втрату, коли вибирають не Вас. Це все дуже не просто та це можливість.
Добрий день.
Для мене найважливішими словами,які ви описали є наступні: "я сама вибрала фантазувати про нього. Я для нього була просто знайомою" коли він був для вас всесвітом.
Я чую,що ви страждаєте,і що хочете позбутися болю, в чому я вас підтримую і співчуваю.
Але,на мій погляд, ваша драма не про кохання і про того хлопця. Я би вам рекомендувала почати роботу індивідуальну з психотерапевтом на предмет вашого дитячого досвіду та ваших взаємин з батьками/опікунами.
