Як прийняти гендерну ідентичність сина та впоратися зі своїми переживаннями.

Я живу в Данії. У мене двоє дітей: син 19 років і 9-річна донька. Також уже сім років я живу з чоловіком, у якого двоє дітей(18і 12 років). Ми обоє свого часу були самотніми батьками, разом пережили вимушений виїзд з окупованої території.
Зараз мій син переїхав жити окремо, сам орендує квартиру. Він розповів мені, що не відчуває себе хлопцем і хоче сприймати себе як дівчину. Він проходить гормональну терапію. Також він розповідав мені про свої стосунки з хлопцем.Я розумію, що це його життя і що він має право на власне самовизначення, але мені дуже важко це прийняти. Я відчуваю сильну тривогу, страх, розгубленість і внутрішній спротив. Постійно думаю про нього, переживаю за його майбутнє і не знаю, як правильно з ним спілкуватися та як поводитися, щоб не втратити з ним близькість.
При цьому в мене зараз і так дуже багато навантаження: діти мого чоловіка переживають підлітковий період, а я сама намагаюся адаптуватися до життя в іншій країні після вимушеного переїзду.
Останнім часом моя тривога стала настільки сильною, що я перестала нормально спати.
Моє головне питання: як мені прийняти ситуацію з сином, впоратися зі своїм страхом, і в той же час соромом та тривогою й навчитися підтримувати його, не руйнуючи при цьому себе емоційно? Як зрозуміти, де закінчується моя відповідальність як матері і починається його власне життя та вибір?