Вопрос от:
Юлія
Возраст:
42
Як прийняти гендерну ідентичність сина та впоратися зі своїми переживаннями.
Я живу в Данії. У мене двоє дітей: син 19 років і 9-річна донька. Також уже сім років я живу з чоловіком, у якого двоє дітей(18і 12 років). Ми обоє свого часу були самотніми батьками, разом пережили вимушений виїзд з окупованої території.
Зараз мій син переїхав жити окремо, сам орендує квартиру. Він розповів мені, що не відчуває себе хлопцем і хоче сприймати себе як дівчину. Він проходить гормональну терапію. Також він розповідав мені про свої стосунки з хлопцем.Я розумію, що це його життя і що він має право на власне самовизначення, але мені дуже важко це прийняти. Я відчуваю сильну тривогу, страх, розгубленість і внутрішній спротив. Постійно думаю про нього, переживаю за його майбутнє і не знаю, як правильно з ним спілкуватися та як поводитися, щоб не втратити з ним близькість.
При цьому в мене зараз і так дуже багато навантаження: діти мого чоловіка переживають підлітковий період, а я сама намагаюся адаптуватися до життя в іншій країні після вимушеного переїзду.
Останнім часом моя тривога стала настільки сильною, що я перестала нормально спати.
Моє головне питання: як мені прийняти ситуацію з сином, впоратися зі своїм страхом, і в той же час соромом та тривогою й навчитися підтримувати його, не руйнуючи при цьому себе емоційно? Як зрозуміти, де закінчується моя відповідальність як матері і починається його власне життя та вибір?
Зараз мій син переїхав жити окремо, сам орендує квартиру. Він розповів мені, що не відчуває себе хлопцем і хоче сприймати себе як дівчину. Він проходить гормональну терапію. Також він розповідав мені про свої стосунки з хлопцем.Я розумію, що це його життя і що він має право на власне самовизначення, але мені дуже важко це прийняти. Я відчуваю сильну тривогу, страх, розгубленість і внутрішній спротив. Постійно думаю про нього, переживаю за його майбутнє і не знаю, як правильно з ним спілкуватися та як поводитися, щоб не втратити з ним близькість.
При цьому в мене зараз і так дуже багато навантаження: діти мого чоловіка переживають підлітковий період, а я сама намагаюся адаптуватися до життя в іншій країні після вимушеного переїзду.
Останнім часом моя тривога стала настільки сильною, що я перестала нормально спати.
Моє головне питання: як мені прийняти ситуацію з сином, впоратися зі своїм страхом, і в той же час соромом та тривогою й навчитися підтримувати його, не руйнуючи при цьому себе емоційно? Як зрозуміти, де закінчується моя відповідальність як матері і починається його власне життя та вибір?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
