Багато думок про самогубство

Я не марю самогубством. В цілому в житті у мене все стабільно. Остані пів року-рік просто жартую про це,іноді коли якась ситуація,наприклад високий будинок ,я подумки можу подумати і детально продумати як саме я закінчу життя. Я не хочу це робити! В мене немає такої цілі ніби от піти і вмерти. Я напевне ніколи таке не зроблю. Але ці думки мене дуже лякають.. іноді на місяць я можу взагалі забити на себе,не ходити в душ,не їсти,просто спати,я б на це не звернула уваги якби не це повторювалось по колу,то все добре,то знову на все байдуже ніби. Я могла заплакати через через щось взагалі не суттєве. Сьогодні я розпоакалась просто через те що не змогла найти ціник у магазині,чомусь це мене так заділо,ніби я збиралась зробити щось грандіозне(насправді я вперше вийшла в магазин з гарним настроєм) а мене просто розбили...звучить дуже тупо,мені самій соромно за це. Одного разу через таку дурню я розплакалась перехвилювалась та втратила свідомість,лікар прописана пропити седістрес. Мене питали через що я так перехвилювалась мені було соромно сказати що через якусь маячню ,(здається тоді в мене була якась проблема я телефонувала але ніхто навіть не взяв трубку і мені стало дуже одиноко та погано)і я просто згодилась з лікаркою що то через хлопця) мені соромно це розповідати... Я дуже втомилась,коли все добре,ну там дньом,з друзями,я нормально розмовляю,іноді просто тупі жарти про самогубство. До сьогоднішнього дня було все уже наладжувалось більш менш,я думала то підліткове пройде . А сьогодні якийсь зрив...я неможу нормально зрозуміти про що я думаю,я думаю про все одразу і нічого не роблю і мій мозок кипить від навал інформації,про війну,про батьків,про глобальне потепління,про смерть,про те що треба поїсти,про колишнього,про те як всі скоро помруть ,це все так путається у мене в голові,і те що я не можу з цим розв\'язати мене так дратує. Коли щось розповідаю можу пригати з теми на тему. Тяжко заставити себе щось робити. Коли все добре я одразу забуваю що в мене є якісь проблеми ,і хто б не питав за шось я і не згадаю ,а коли все погано як зараз мене перегружають погані емоції ,перегружають думки ,і кожен раз мені хочеться це все вилити кудись але одночасно я розумію що моє оточення уже задовбалось це усе слухати. Я не розумію в чому саме моя проблема,самогубство мені здається це просто крупинка ,типу уже норсально,всі звикли до моїх тупих жартів... Зараз усе налагоджується,я знайшла хлопця який підтримує мене,але я не хочу йому розповідати щоб не псувати між нами нічого. Мені нема кому розповісти все напевне,але якщо я начну розповідати мене розірве. Я хочу навчитись самій справлятись з собою,я не хочу заходити з розуму,я не хочу загружати інших але у мене уже їде кукуха... Я надіюсь це просто підліткове )