Хотіла попередити хворобу своій киці (це моя душа) а вийшло навпаки

Здравствуйте!

Не извиняйтесь... у вас тяжелая ситуация... свое горе...
Очень тяжело, когда приходиться наблюдать страдания близких тебе членов твоей семьи... и не важно это люди, или животные.
Для вас ваша кошка друг! Даже наверное больше чем друг...

Держитесь... тут только держаться... делайте все, что можете... в данной ситуации.
Что рекомендуют врачи ветеринары - то и делайте.
(есть ситуации когда мы не в силах... чтото изменить...)
ход времени нельзя изменить... ваша кошечка уже старенькая... и конечно для нее стресс это все было...
но и себя не вините... вы же хотели ее спасти... вы хотели ей помочь... хотели ее вылечить!
Вашей вины здесь нет... вот просто нет честно...
Есть последствия... которые теперь уже не изменить...
надо действовать по ситуации... по рекомендациям ветеринаров.
Не надо себя винить! Вы сделали все что могли... (мы же не Боги... чтоб все наперед знать...)
Может она - бы больше прожила не будь приступа да...

Но уже есть, что есть... это ваш опыт тяжелый, но опыт... опыт который - вам дает понимание, что не всегда , что на поверхности лучше... (иногда причины глубже...) и не всегда очевидный вариант - поход к ветеринару лучше... пути Господни неисповедимы...
Самое главное - что вы любите свою кошечку, а она любит вас!
Вот это уже навсегда!
Сил вам!

Сочувствую вам.
Но почему вы решили, что именно выход из дому стал причиной инфаркта?
Поверьте, даже самые пугливые животные не умирают от выхода на улицу.
Сама хозяйка мега пугливого кота, который от того, что чихнешь рядом с ним убегает. Но оказалось, что перенес не то, что выход на улице, но и поездку на поезде.
Поэтому не берите на себя лишнего. Ваша кошечка могла иметь проблемы и раньше, а может просто уже возраст.
Ваша кошка прожила с вами 12 лет и думаю вы хорошо о ней заботились. Сейчас вы можете слушать врачей и решить для себя, можете ли вы помочь ей сейчас либо же пришло ее время и нужно отпустить ее.

Дякую! Всім нам миру!

Доброї ночі, Галина!
В підтримку розповім Вам свою історію.
6 років тому поніс свою тоді 5-річну кішку до ветклініки лікувати вуха від отиту, який давно її мучив.
В клініці вона заразилася вірусом імунодефіциту, від якого померли всі кішки, яких носили до цієї клініки, окрім моєї.
Але щоб моя кішка жила я був вимушений протягом всіх цих 6 років кожного дня робити їй укол розчину дексаметазону. І ось, цією весною моя кішка занедужала і від хронічної нирковою недостатності, яка була наслідком і захворювання і лікування гормональним препаратом, померла 2.5 місяці назад. Не передати словами яка це була втрата для всієї нашої сім'ї - бо її любили безмежно і рятували як могли - навіть 2 переливання крові робили, але все було марно і в червні вона пішла від нас.
Я до чого все це Вам розповів?
Я і саме я поніс її до клініки тоді, де вона й заразилася цим вірусом. І після того вимушений був постійно її лікувати, мучити тварину уколами тощо. Це суто МОЯ відповідальність. І я взяв її на себе. Але ж, я тоді, 6 років назад, НЕ ЗНАВ, що кішка може підхопити цю заразу в клініці. І що це потім вкоротить їй життя і вона піде від нас в 11 років. А могла б ще пожити... Але ж я НЕ ЗНАВ! І Ви НЕ ЗНАЛИ! Що можуть бути такі наслідки для Вашої кішки. Тим більше, що їй потрібне було лікування і Ви все зробили правильно.
А уявіть собі, що відчували всі ті люди, господарі тих кішок та котів, що померли від зараження вірусом імунодефіциту тоді, 6 років тому? Вони ж теж понесли своїх тварин до клініки лікувати. І тварини невдовзі померли. Не від того, від чого лікували. Від вірусу. Про який НІХТО і НІЧОГО ТОДІ НЕ ЗНАВ.
І що, вони теж винні? Бо також нашкодили і вкоротили віку своїм тваринам. Але ж ні. Бо НЕ ЗНАЛИ, чим все може скінчитись. І це все називається одним словом ДОЛЯ.
Тож прийміть долю спокійно і робіть те, що можете і маєте на цей час. Лікуйте і рятуйте свою кицю максимально як можете. А там вже як буде. Життя покаже.
Витримки Вам і мужності!