Що таке совість?

Вітаю.
Дуже цікаве питання. Мені здається під совістю тут можна розуміти певну комбінацію моральних принципів та ціннісних орієнтацій і взагалі ціла сукупність характеристик, котрі унеможливлюють певні вчинки проти суспільства, скажімо та формує соціальну відповідальність (обов'язок тримати відповідь за свої вчинки та своє ставлення).

Совість це розуміння того, як правильно (умовно кажучи) вчиняти. Вірніше, як вчиняти, щоб не було неправильно.
Провина - гнітюче болюче переживання спрямоване на щось конкретно. Усвідомлення поганості свого проступку, невротичного стану, так би мовити гіперчутивості до наслідків своїх вчинків та реакції оточуючих, тощо.

Людина котра вчинала злочин і не шкодує... Розумієте, ми зараз про такі речі говорим... Тут варіантів маса. Може вона не має багато різних насичених емоційними відгуками інструментів контакту зі світом. Вона може бути соціопатом, психопатом або просто в силу тих чи інших причин мати такі сформовані уявлення про те, що можна і що вона може. Таким чином під це вже підтягуються почуття - шкодувати чи ні.

Сподіваюсь відповів хоч трохи і це мало якусь цінність. Це моє бачення і я впевнений, що мої колеги накинуть ще більше цікавих версій.

Чи потрібна вона людині, чи вона лише шкодить?

Більшість почуттів і соціально сконструйованих уявлень людини про добро і зло можуть як приносити користь (морально скеровувати людину на шляху до тієї чи інщої поведінки, яка може бути конструктивною), так і шкоду (наприклад, якщо в людини токсичне почуття провини чи сорому за культурно неприйнятний вчинок, який по суті не є шкідливим). Думаю, совість еволюційно сформувалась саме для взаємодії людей в соціумі між собою, щоб люди зважали на кордони один одного і не чинили шкоди.
Але якщо в людини немає совісті, не обов'язково значить, що вона буде вести себе антисоціально. Багато таких людей адаптуються в соціумі шляхом маскування своїх рис, і намагаються не чинити шкоди оточуючим, керуючись логікою вбо вигодою.

і чи нормально це, коли людина вчинила злочин і не жалкує про це?

"Злочин" - теж культурно сконструйоване явище, яке базується на законі і моралі. Закон і мораль різні у різних державах, і в одному середовищі щось вважається цілком прийнятною поведінкою, в іншому - злочином. Тому так, це суб'єктивне питання, відповідь на яке залежить від стану морального розвитку суспільства де живе людина, в тому, яку позицію в суспільстві займає правопорушник, з якими мотивами чинить злочин. Нормально щось чи ні з клінічної точки зору, визначають лікарі, а моральна норма відносна.

Вітаю. Питання яке ви задаєте відноситься скоріше до філософської сфери. Совість, з біологічної точки зору, це механізм який виник в сучасної людини для покращення шансів на соціалізацію та виживання. Звичайно, є вийнятки. Тому почуття провини або співчуття і як така емпатія можуть виникати у більш-менш здорової і зрілої людини внаслідок її власних дій або бездіяльності. Совість напевно це сукупність цих якостей і як на мене вона більш філософське поняття - тому що вона може вміщувати в себе також відповідність тій чи іншій культурі\расі\релігіі, тощо. А може бути сугубо індивідуальна.

Доброго ранку!

Чим совість відрізняється від почуття провини

На мою думку, совість є певним власним орієнтиром людини серед хаосу буття в соціумі. Вона дає змогу усвідомлювати етичність особистих вчинків, виправляти їх і повертати собі душевну рівновагу.

Відчуття провини - інструмент самопригнічення і самопокарання.

Доброго дня!

Совесть конечно крутая штука - она помогает не упасть в болото!
Или если упал в болото - то с него вылезти! И больше туда не падать!

Но парадокс в том - что наше общество увы построено так - что совесть вообще мало у кого есть...
Потому хорошо ли, иметь совесть в нашем обществе или нет? - (тут однозначно сказать не могу...)
Совесть может как помогать - не упасть! Но может и так придавить... что будет тяжело сопротивляться среди стаи волков... ( образно говоря)
Я бы сказала лучше всего, иметь чувство справедливости и баланса.
И себя не давать в обиду - но и к другим не лесть.

Совесть - это скорее как пограничная черта - за которую лучше не заплывать... чтоб себя не сломать!
Если чувствуешь - что ломаешь себя... что точно не хочешь так поступить ... иначе будет хреново тебе...
То лучше и не делать так! А послушать свою совесть!
Но при этом посмотреть, а не злоупотребляют твоим чувством совести другие... окружение и т д.
Не у всех есть совесть - это факт! У каждого она своя.

Доброго дня!
Совість з психологічної точки зору є внутрішнім механізмом. Вона може розглядатися як внутрішній голос чи моральний компас. Совість допомагає визначити, чи відповідає поведінка людини її власним моральним цінностям і нормам.
Через совість людина може відчувати почуття провини у відношенні своїх дій, які суперечать її моральним переконанням чи соціальним нормам. Почуття провини виникає, коли людина відчуває, що вона порушила власні моральні цінності або справила щось погане.