Як відпустити?

Доброго дня!

3 роки назад померла бабуся, не можу відпустити плачу кожного дня та згадую

Співчуваю Вам. Бачу, Ви дуже болісно переживаєте втрату близької людини. А також контактів, почуттів, що були з нею зв'язані. Горювання затягнулось, зупинившись на якомусь його етапі - можливо, заперечення або депресії.

ЯК ВІДПУСТИТИ?

Відпустити - це і означатиме прийняти втрату як частину реальності, відгорювати, тобто прожити всі почуття, і вийти в стан повноцінного життя, маючи в душі світлу пам'ять про близьку людину.

Я Вам раджу написати прощального листа бабусі. В нему, можете висловити увесь біль, що зараз відчуваєте. Пригадати світлі моменти зустрічей і спілкування. Можете подякувати за увагу до Вас, за все добро і любов, якими бабуся з Вами ділилися. Розповісти, що Ви вже доросла і сильна, в тому числі і завдяки їй. І попрощатись.

Якщо знадобиться підтримка зовні, можете звернутись індивідуально до психолога.

Ймовірно, Вам не так просто, Anka, відпустити бабусю, бо вона багато що Вам давала у житті, може навіть більше ніж мама. Вона була Вашим життєвим ресурсом, а тому не хочеться її відпускати. Але ж, що б Ви знали, відпустивши бабусю, Ви НЕ ВТРАТИТЕ її любов до Вас, вона ЗАЛИШИТЬСЯ із Вами. Мабуть саме цього Ви і боїтеся, але даремно.
Щоб було легше відпустити раджу вибрати собі психолога та пропрацювати з ним свою втрату.

Ваш стан можна зрозуміти. Бабуся була близькою для Вас людиною, яка займала важливе місце у Вашому житті. Сум і сльози – це нормально.
Згадуйте моменти, коли ви сміялися разом, весело проводили час або інші приємні ситуації, які ви пережили з бабусею.
Спробуйте зайнятися тим, що ви любили робити разом з бабусею, наприклад, пекти пиріжки або щось інше. Це буде способом вшанувати її пам'ять і водночас рухатись далі. Також можете запалювати свічку на згадку про неї.
Не бійтеся посміхатися. Ви не повинні відчувати провину за те, що ви смієтеся або радієте після смерті бабусі. Вам може здаватися, що, радіючи, ви виявляєте неповагу до її пам'яті, але це не так. Слід сподіватися, що ваша бабуся хотіла, щоб Ви були щасливі.

Скільки ви ще буде горювати - тут немає однозначної відповіді. Адже багато залежить від того, у яких стосунках ви були з людиною, якої не стало. Проте класичне горювання триває рік. Людині потрібно прожити одну осінь, зиму, весну, літо без людини, яку вона втратила. І, відповідно, прожити всі свята без неї, дні народження. Це метафоричне завершення горювання та прийняття факту, що вже сталося й неминуче.

Те, як довго людина буде проживати втрату, залежить від так званого «застрягання» на тому чи тому етапі. Наприклад, людина може застигнути на стадії шоку, бути емоційно неживою, начебто замороженою. І це може впливати на тривалість процесу горювання. Тому, було б добре пройти це з психологом