В сина 11 років проблеми в поведінці та спілкуванні

Доброго дня.
Тут важливим є не тільки казати, що так поводитись не можна, але і виявляти а що у сина провокує таку поведінку? Чому це робить? З яких пір? Раніше теж був таким? Чи передували такій поведінці якісь стреси у дитини? Що саме він робить? Це неслухняність і надмірна активність чи прямі прояви агресії?
Як взагалі у Вас с ним стосунки? Як вдома себе поводить? Чи дружить з кимось в школі?

як ще балакати з дитиною щоб цього не допустити.

- а як Ви говорите? Що кажете і як? Зараз важливо слідквати за станом сина та попередженням небезпечної поведінки, що може траплятись у такому віці.

Як бачите, дуже багато питань, і це навіть не всі. Можна спробувати, щоб з дитиною поговорив психолог, але це те треба правильно донести йому.

Відредаговано автором 24-04-2024 15:56:11

Доброго дня!

Моєму сину 11 років, постійні скарги на нього в школі від вчителів та дітей( це вже не перша школа), він чіпляє дітей, стрибає на них, таким чином намагається звернути на себе увагу, жити не хочуть з ним спілкуватися

Вчителя скаржаться, що неуважний на завдання, на зауваження не реагує, сміється і робить знову все те саме

Тут є кілька варіантів: або у Вашого сина РДУГ - розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, або щось з антисоціального - соціопатія-психопатія. Але я більше схиляюся за Вашим описом до РДУГ.
Якщо дитина НЕ егоїстична, НЕ агресивна, НЕ жорстока, НЕ маніпулятивна тощо.
Але гадати не треба, дитину бажано показати фахівцям. В першу чергу дитячому психологу, який гарно розбирається в психопатології і не буде все повертати на вади виховання. Це теж може мати місце, але воно ТОЧНО НЕ головне. А також психіатру або невропатологу (у разі РДУГ - це більше неврологічне аніж психіатричне).

ставлять питання на виключення зі школи і переводу до інтернату трудних підлітків

Так, це неприємно для Вас, але дитину НЕ лякає - вірно?
Якщо навіть лякає, то можливо він просто не може тримати себе в руках - це більше за його можливості. Просто дезадаптивні особливості особистості.

Підкажіть, що робити, як ще балакати з дитиною щоб цього не допустити

Точно НЕ виховні бесіди вести. Розмови не допоможуть. Бо вже маєте відповідний досвід:

вже проводила бесіди з сином що так не можна себе поводити, але весь час все те саме…

який НЕ працює. Справа не в словах, які треба говорити для переконання дитини, а в її ОСОБЛИВОСТЯХ як особистості. А вони НЕзмінні. Тільки трохи коректуються.
Повторюся: дитину треба обов'язково показати психологу, який розбирається в патологіях характеру, особливо дитячих. А також кваліфікованим!!! лікарям: психіатру-невропатологу.

Вітаю.
"Вчителя скаржаться, що неуважний на завдання, на зауваження не реагує, сміється і робить знову все те саме,.."

Він такий тільки в школі?А як син поводиться вдома? Які Ви маєте скарги на нього? Ваш син мав ( має) неврологічні діагнози?
Для діагностики порушення поведінки в дитячому або підлітковому віці необхідна консультація психіатра. Бо, така поведінка може бути слідством РДУГ або іншого поведінкового розладу, порушенням адаптації та ін. Тому " балакати "- не допоможе, як і збільшити покарання або покращити виховання.
Треба звернутися на консультацію до дитячого психіатра для проведення діагностики та визначення подальшого плану корекції.

Доброго дня!
Насправді, коли дитина весь час намагається привернути до себе увагу, це може означати, що от цієї самої уваги їй і не вистачає, найперше, вдома. Тобто, не зауважень, нотацій та повчань, а саме нормальної розмови "по душам", коли є час мовчки вислухати сина і спробувати його зрозуміти та прийняти таким, яким він є....
Всі проблеми з дітьми, це, насамперед, "віддзеркалення" проблем в сім'ї підлітка. Дитина у такий спосіб, несвідомо, намагається достукатися до своїх батьків і змусити їх почати щось змінювати в своєму житті.
Ви питаєте, як поговорити з дитиною, щоб вона Вас почула? Насамперед, потрібно заслужити глибоку довіру до себе, щоб дитина змогла розкритися.
І якщо раніше не бути вибудовані душевні стосунки, то в підлітковому віці ніякі розмови просто не допомагають, бо він Вас не чує.
Які у Вас стосунки з чоловіком?
Як до Вас ставилися батьки в дитинстві?
А загалом, проблема з сином - це глибинна проблема з Вами. І я б порадила звернутися не до дитячого психолога, а до сімейного. Бо, судячи з усього, терапія потрібна не лише підлітку, але і його мамі...