Гармонія із собою

Вірю… у краще майбутнє, у долю, щастя, що все у нашому житті відбувається не просто так, на все є свої причини у Бога і вищих сил…
Але з кожною хвилиною, подією та ситуаціями що виникають розумію, що це ми самі, я творю погане і хороше, усі проблеми створені моїми власними руками, розумом, головою. Та це можна по-різному назвати, але власне я сама створюю собі таке життя, над яким плачу ночами, думаю цілими днями, інколи отруюю собі та оточуючим мене людям життя, в першу чергу це моїй сім’ї, чому з’являються ці проблеми? Чому не може бути все добре і спокійно? Мені здається, що зневіра мами у мене, те що вона думає… але я не виправдала її надій, сподівань, очікувань, повне розчарування у собі, своїх силах та можливостях…
Ще одна проблема, це моя зацикленість на Т (мій коханий, ми живемо разом більше року, він іноземець), так, я дійсно його кохаю, але інколи мені здається що це вже занадто, занадто зациклилась на ньому, постійно думаю і не можу прожити й хвилини без нього (такі незрозумілі почуття переповнюють мене, вони і хороші, і погані). Мені хочеться вже сім’ї, стати його дружиною та народити чудових діток.
Мені всього 23, але відчуття постійної втоми не покидає мене… та й взагалі, мені потрібна допомога, я це розумію, але нічого зробити не можу, інколи таке відчуття, що всередині живе дві протилежності (боротьба частинок) що приводить до різких змін настрою які впливають на стосунки з коханим та сім’єю…