Дитина не адаптується в садочку

Доброї частини доби.
А Ви адаптували дитину до садочка?
В цілому дитина 2-х років в силу розвитку немає відчуття часу і ще не розуміє, що як мати пішла, то вона повернеться. для неї - мама її кинула назавжди. І така реакція тоді цілком природня. Якщо Ви не адаптували дитину до садочка - ситуація взагалі ускладнена.
З того, що Ви пишете, дитині зараз Ви наносите сильну психологічну травму. Якщо продовжите в такому ж напрямку, дитина, по-перше, виросте з надломленою психікою, по-друге, швидко почне хворіти.
Що робити? Найекологічніше:
1. Забрати дитину з садочка. В таких умовах вона вже не адаптується.
2. Кілька тижнів присвятити дитині.
3. Паралельно з цим домовитись з людиною, що згодна допомагати Вам сидіти з дитиною: родичі/друзі і т.д. Вони мають контактувати у Вашій присутності. За кілька тижнів/місяців вибудується достатня довіра, щоб дитина могла залишатись без Вас.
4. НІКОЛИ не "зникайте" - це найгірше. Коли Ви йдете, дитині треба сказати про це, сказати куди йдете і коли повернетесь. Тоді вона поступово звикне, що мама її не кидає, а йде і повертається.

Я не про рідних та друзів, а про садочок. Тобто чи почали Ви з того, що приводили дитину у садочок на годину дві погратись і залишались поряд з нею? При чому мова не про вулицю, а про приміщення, де дитина залишається з іншими дітьми? Це потрібно було робити кілька тижнів, щоб дитина адаптувалась саме на тій території, де її залишають.

їй говорила та говорю, що я повернусь обов'язково

Дитина такого ще не розуміє. Їй треба казати: я піду ..., там буду робити те ...., потім ..., потім прийду по тебе. Щоб у дитини було відчуття, що мама не зникає десь у космосі, а робить щось конкретне і приходить.

і, куплю іграшку

З цим обережніше. Не треба замінювати тепло стосунків чи "відкуповуватись" від дитини. Бо інакше виросте людина, для якої матеріальні цінності будуть важливіше за взаємини, дружбу і т.д.