Предательство

Доброго дня! Прожили з чоловіком 23 роки. З них 16 цивільним шлюбом. Маємо трьох дітей. Найменшому 6 років. Двоє вже повнолітніх. У вересні минулого року дізналася, що у чоловіка є коханка. Він це називає Я не знав, що може бути інакше. Разів 5-6 збирався з речами до неї, за кілька днів повертався. Не можу із впевненістю сказати що на сьогодні вони зустрічаються, але здзвонюються точно щодня. На даний момент він живе в сім'ї, каже, що зробив вибір, що сім'я для нього найважливіше. З мого боку немає довіри, я щодня боюся, що він збере речі і піде до неї. Свій стан я не можу назвати ревністю. Це вже якась параноя, я не хочу ділити його з іншою жінкою. Він каже, що почуттів до мене не має, давай жити заради дітей. А я його досі люблю. Тільки любов ця дуже дивна. Ніби готова небо до нього прихилити, а через 5 хвилин - істерика, чому ти мене не любиш, за що ти так зі мною. Всі роки, прожиті разом, я майже не працювала(з його ініціативи, мовляв, виховуй наших дітей, а я буду вас забезпечувати), у нього до мене купа претензій ( то поправилася занадто, то ще щось), виходить так, що він як собака на сіні - і сам мені не дає того, що потрібно (при цьому вимагаючи від мене любові, затишку, спокою), і не йде. За всі ці роки я жодного разу не чула від нього ніжних слів, зате іншим жінкам він віддає всю ласку, тепло, ніжність. Знаю, що він може бути романтичним, але не зі мною. Відповідно у мене стаються напади агресії, я можу нахамити в такі моменти, але через деякий час шкодую про це. Підкажіть будь ласка як мені вийти з цієї ситуації. Не можу так більше. Хочу відчувати, що я йому потрібна. Я намагалася відсторонитися якось від цієї ситуації ( мовляв, зручно тобі так - там кохання неземне, тут прийшов, поїв, поспав, секс, діти), надовго не вистачає мене, максимум на 2 тижні. Далі знову зрив, агресія, певність, недовіра... Що робити в такій ситуації? Дякую.