Запобігти, не можна зруйнувати

Доброго дня! Направду дуже хочеться поділитися проблемою, яка склалась навколо взаємовідносин з хорошою подругою. Коли ми познайомились, вона здалась мені чи не найдобрішою людиною серед усіх кого зустрічала. "Однак не спіши з висновками" —, говорила подруга, проте я не надала цьому значення. Й справді, приводу не було: майже три роки ми чудово спілкувались, допомагали, проводили час, а, якщо і мали місце напружені дискусії, то переважно наукової тематики. І тут поступово я починаю помічати за подругою такі
дивні риси. Ким вона уявляє себе в процесі — Третейським суддею чи професійним аналітиком — сказати важко. Це пов'язано з декількома моментами. По-перше, людині аж надто сильно хочеться судити інших, при цьому це абсолютно ніяким чином не стосується її безпосередньо. По-друге, у випадку невдоводення, їй важко підібрати потрібні слова, весь цей бруд виливається дуже жорстоко. По-третє, абсолютна неповага до думки співрозмовника, приблизно це відбувається за наступним шаблоном: "Мені все одно, що ти думаєш, я запитую лише тому, щоб перебити тебе на другому слові, жалюгідне ти створіння, і надати власний коментар, ага, і не забудь, що в світі існують лише дві думки — неправильна та моя, і фініта ля комедія". Все це б нічого, адже мені властиві свої недоліки і, якщо відверто, було байдуже на ці спостереження, поки не торкнулося мене зокрема.
Все почалось з ситуації, що подруга, згодом виправдовуючись тим, що у неї душевні травми, намагалась самоствердитись за мій рахунок. Не буду вдаватись в подробиці, бо суть не в цьому, хоча свій відбиток, безумовно, залишило. Наші дискусії стали переростати в тотальне розчарування від ну просто абсолютної несумісності в позиціях. Всіляко стараючись приборкувати свій непростий характер, мій холерик таки сьогодні вирвався і непогано відпалив подрузі у відповідь на її намагання здійснити аналіз мого життя. Окей, без проблем, я вітаю об'єктивну критику, але, якщо опонент не дозволяє навести контраргумент і намагається втерти мені власний досвід, який я, зрештою, застосувати не можу, оскільки ми не перебуваємо у рівних умовах, то якого біса я повинна вислуховувати цю купу трешу? І наче хочеться вибачитись, проте ж не я ініціювала цю розмову. Боюсь, що ця вся атмосфера пробуджує і мої негативні риси, а тоді це остаточно зруйнує дружбу. Однак попри абсолютно протилежний характер, я дорожу цією людиною. Виникає запитання — як знайти компроміс? Дуже дякую Вам!