Дитині ,3,3 роки дівчинка діагнозів нема.
Постійно проситься на ручки до мами тата, як не візьмеш сідає на землю на вулиці і кричить, починаєш тягнути за руку кричитть. На вулицю проблема піти магазин кафе просто пройтись містом не іде і все. Я в розпачі. Це стало для нас великою проблемою, ми не справляємося
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Мария, добрый день!
Это происходит не потому, что Ваш ребенок не слушается, а потому что он находится в сильной тревоге. Как часто раньше Вы ее оставляли одну или, возможно, что люди, которые за ней смотрели, часто менялись
Доброго дня. 3 роки для дитини кризовий період. Вона починає вибудовувати свої кордони і намагається відчути Ваші. Як з Вами можна. Часто це відбувається за допомогою капризів, істерик. Все буде залежати від Вашої терплячості, послідовності , наполегливості, вмінні домовлятись. Більше наголошуйте дитині , яка поведінка є бажана, а яка неприпустима. Робіть це в спокійній формі, головне, будьте послідовні. Істерика не має закріпитись як спосіб досягнення мети.
Добрий день! Раджу вам почитати книжку Петрановської "Тайная опора привязаности". Там дуже гарно описано, як вибудовувати стосунки з дитиною, зокрема, і про кризу 3 років згадується. Тут важливо зрозуміти, що це для дитини - протест і спроба проявити свою волю(а це і є суть кризи 3 років), чи їй бракує контакту з вами, прив'язаності, а чи справді тривога? В будь-якому випадку, дитині потрібно відчувати, що батьки її люблять, що батьки поруч, що захищають її. Це дає відчуття безпеки. І коли ви впевнені, що у вас є хороший контакт з дитиною, що вона почувається у безпеці, пробувати впливати на її поведінку. Найкраще заохочувати, хвалити її за то, що вона сама буде йти, навіть якщо трошки, обіцяти щось, що вона любить. Домовлятися, ту частину дороги ти сама ідеш, а далі я тебе трохи можу понести. Зрештою, в такому віці ще цілком нормально інколи користуватися візком для прогулянок. Ну і я би радила також піти до ортопеда і виключити якісь фізичні вади (якщо ви ще цього не зробили)
Забула додати, що якщо вона хоче і з нею вдається домовитися, то іде, але останнім часом частіше ні,
ми тиждень назад пішли в садок. Вона у приміщені слухається вихователів, а на дворі іде куди хоче, не слухає їх. Фізичних вад нема. Ні з ким її не лишала і не лишала саму. Весь час є я з нею
Всім дякую
Сепараційна тривога, порушення відчуття безпеки - це все про кризу. Садочок - нова реальність для малечі. На адаптацію потрібен час. Терпіння і послідовності.
Якогось такого загального рецепту що робити немає. Важливо розуміти потреби дитини. У дітей є дві основні потреби - потреба прив'язаності та потреба автономії. Потреба прив'язаності полягає в тому, що дитині поруч потрібний люблячий дорослий. який буде приймати її не залежно від ніяих умов, буде поруч, буде захищати її. Це дає дитині відчуття безпеки. Коли привязаність в нормі, включається інша потреба - потреба автономії. Вона полягає в тому, щоб мати можливість самій приймати рішення, і слідувати їм. Дитині важливо мати вибір, мати можливість вільної гри, це необхідно для повноцінного розвитку. Важливо, щоб обидві потреби задовільнялися. Прив'язаність формується, коли ми задовільняємо потреби дитини, спілкуємося з нею, обіймаємо, лагідно говоримо, заспокоюємо, коли дитина хвилюється. А порушується, коли ми дитину ігноруємо, кажемо, що віддамо її дяді, якщо буде не чемна, чи що не будемо любити, якщо вона буде так поводитися. Автономність формується, коли ми даємо дитині простір для власних рішень, вільної гри, дозволяємо самій вдягатися, їсти. Тобто. в розумних рамках даємо свободу. Порушується автономія при надмірному контролі. Важливо, щоб ці дві потреби були задоволені, тоді і криза легше мине. Ну і, загалом, треба розуміти, що будь яка криза минає, головне ваша любов, терпіння, і зрозумілі для дитини чіткі правила. Терпіння вам!
Конечно, если мамы нет рядом, то повышается у ребенка тревожность. Старайтесь об этом говорить с ребенком, объяснять, что сейчас происходит и, что будет
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
