Проблема с родственниками

Если общение с человеком, будь это родственник или даже родитель, для вас разрушительно, разумно выбирать себя, а не идеалистическими идеи о том как надо и не надо. Тем более, вы не прекращаете оказывать маиериальную помощь бабушке, это, на мой взгляд, достаточно благородно.

Доброго дня, Маша.
Повністю погоджуюся із колегою. Ви маєте право фільтрувати своє найближче оточення та відстоювати свої особистісні межі - це психологічно здорова позиція дорослої людини. Не терпіть людей, які Вас лише пригнічують.

На что я отвечала, что я не держу на неё зла, это мера, которую мне пришлось принять на пути к внутреннему спокойствию и счастью, и что я исключаю людей из своей жизни, если из-за них я несчастна и они меня не уважают, вне зависимости родственник это или кто-либо еще.

Ви цілком маєте право гніватися на бабусю (адже вона порушує Ваш особистий простір і не поважає Вас), так само, і маєте право гніватися на батьків (адже вони "змушуть" Вас придушити якісь свої переживання та "жертвувати" своїми потребами). Головне - не заперечуйте, не придушуйте цей гнів, а конструктивно вивільніть його тому, що він може перерости в аутоагресію, психосоматику, депресію, невроз і т. д. Інтенсивно побийте подушку, поки не відчуєте втоми. Напишіть листа своїй бабусі, у якому опишіть все те, на що Ви ображені, що Ви переживаєте, що Ви б хотіли їй сказати і т. д. Після цього прочитайте лист в голос, спаліть або порвіть і викиньте.

Но все равно я подвергаюсь осуждению со стороны родственников. Правильно ли я поступаю? Стоит мне продолжать в том же духе или я в чём-то ошибаюсь?

Те, що Ви написали сюди на форум свідчить про те, що Ви відчуваєте провину щодо цієї ситуації. Чому? Тому, що Ваша бабуся допомагала Вам фінансово, а Ви її виключили зі свого життя? Багато психологічних абюзерів використовує фінансову сферу, щоб "прив'язати" жертву через почуття провини. Ви не повинні терпіти до себе зневажливого ставлення у будь-якій формі. Ви зараз допомагаєте фінансово своїй бабусі напевно через те, щоб зменшити це "відчуття провини" та зняти ярмо "фінансового боргу" - це варто поваги, Ви знайшли вихід.
Проте і надалі Вас щось мучає. Докори родичів? По перше, це Ваше життя, а не їхнє. Ви маєте право проживати його так, як захочете. По друге, запитайте себе, чому вони так інтенсивно Вас критикують? Можливо їх злить той факт, що Ви "втекли від психологічного абюзерства" Вашої бабусі, а вони цього не змогли? Тому вони хочуть Вас назад "затягнути", щоб ви страждали разом? Або ж вони бояться, що тепер бабуся переключиться інтенсивніше на них? Чи допомагають Ваші родичі бабусі фінансово? Припускаю, що ні. Можливо вони бояться, що Ви, рано чи пізно, перестаните підтримувати бабусю матеріально і ця "фінансова ноша" впаде на них. Таким чином, існує безліч можливих факторів їхньої критикуючої поведінки і сприймати їхню критику на себе є беззмістовним.
Крім цього, Ваше "почуття провини" може бути ректеним почуттям, яке покриває Ваше "автентичне почуття" - гнів. Так, як Ваш гнів не вивільнюється, а лише наростає, то і захисне "почуття провини" також стає інтенсивнішим. Виходить замкнуте коло - гнів не вивільнюється, а почуття провини лише зростає. Який вихід? Конструктивно вивільнити свій гнів (вправи я описала вище).

Ответ отредактирован автором 26-04-2020 19:11:57

А пишу сюда только потому, что в правильности моего решения практически нет поддержки, многие меня осуждают за это, считая в некотором роде мой поступок жестким и даже жестоким. Я хотела выслушать профессионалов, которые посмотрят на ситуацию со стороны, трезво и без лишних эмоций.

Тоді ми Вас, як психологи, повністю підтримуємо. Ви маєте право спілкуватися із тими людьми, з якими Вам хочеться спілкуватися і які Вас не ображають (це стосується і рідних). Те, що Ваші рідні вважають Ваш вчинок "жорстоким" - це виключно їхня позиція та їхній суб'єктивізм. Ви окрема особистість і сама відповідальна за своє життя.