Старі образи

Кілька років тому пішла з дому через великі образи на маму. Відчувала себе недолюбленою, відчувала, що мене знецінюють і не відносяться , як належно до дитини.....насправді батьки хороші,добрі, людяні, але напевно не розуміли моєї сильно тонкої, ранимої натури..... я з тих людей які з маленької образи роздує смертельну трагедію, і в той же момент потребує
розради і підтримки, якої мені не давали.....Так от пішла з дому і довго не спілкувались, обої давились від болю, і мені як завжди здавалось що болить тільки мені, або мені набагато більше..... Згодом помирилися і наші стосунки налагодились, та при найменшому кривому слову в мене «зносить дах» я до цих слів прив'язую спогад за 5 років назад, і мене прориває, я знову ненавиджу, я знову замикаюсь і знову здається що мене не люблять як сестру.....Зараз мама захворіла, кілька місяців я не відходила від неї, і опікувалась, а кілька днів тому, знову велика образа на неї дала про себе знати.....сказала їй що вона мені має бути вдячною за ці місяці, а вона з таким трепетом ставиться до сестри та племінників, хоча звичайно я вимагаю вдячності за турботу, я хочу бачити її любов.....ми знову не розмовляємо...як налагодити стосунки?