Почему я всё время ввязываюсь в заведомо безнадёжные авантюры?

Доброго дня, nik54a.
По перше, якщо у Вас відбуваються схожі ситуації неодноразово, то це свідчить про якийсь Ваший несвідомий життєвий сценарій (драйвери, установки, заборони тощо). Можливо Ви, таким чином, підтверджуєте засвоєну установку від батьків ("У тебе нічого не вийде"), або ж свою екзистенційну позицію "Я не-ОК". Можливо Ваші батьки не підкріплювали у Вас прагнення до лідерства або досягнень, а навпаки, несвідомо винагороджували програш (батьки відчували заздрість до досягнень, або не хотіли, щоб Ваш брат-сестра відчували себе більш "не-Ок", ніж Ви тощо).

По друге, можлива і ситуація, що у Вас спрацьовує помилка "хідсайту" як захисний механізм (фраза "Я так і знав...").

Скажіть, будь ласка, а що Вас спонукало звернутися на форум із цим запитом саме зараз? Якась "провальна ситуація"?

Ответ отредактирован автором 10-07-2020 18:17:25

Конечно жить в таком режиме вообще не скучно - качели :) но настораживает...

"Не скучно"? Що саме Ви маєте на увазі?

вязалась в красивые отношения с женатым мужчиной, на апогее чувств они закончились ( наверное, никто из нас точно не знает ;)). И теперь задумалась о том что, трагедия не в этой ситуации, а в том что это какая-то "система". И нужно в этом разобраться.

А що Вам давали ці стосунки? В чому полягала "краса" цих стосунків? Хто був ініціатором розлучення і яка його причина? Розкажіть детальніше про свої стосунки з батьками (і їхні стосунки як пари) та попередній досвід стосунків (ініціатори розлучення, причина).

Ответ отредактирован автором 10-07-2020 18:30:42

И вообще, часто слышу от людей, что жизнь - не сказка. И чувствую Протест!

Від кого саме Ви чуєте? І протест проти чого саме? Ви хочете довести, що життя - це казка? Тоді що саме Ви вкладаєте у поняття "казка"?

Добрый день. Это может быть связано с трудностью импульс-контроля, а говоря человеческим языком - трудностью выдерживать скуку, поиск ощущений что бы чувствовать себя лучше( или не чувствовать хуже, не сталкиваться в себе с чем-то трудным) Вариантов может быть много, но в случае, если хотите это изменить( а в начале, понять) то Вам на психотерапию.

Мама очень не уверенный в себе человек, пессимист до мозга костей, жизнь не сказка - девиз! Может от сюда у меня протест?

Я погоджуюся з Вашим припущенням. Можливо Ви гнівалися на песимізм мами (адже через нього Вам доводилося жити в нездоровій атмосфері із батьком алкоголіком). Як наслідок, зараз Ви уникаєте розбудови стабільних стосунків, адже боїтеся повторити життєвий шлях Вашої матері (Вас лякає побут). Саме тому Вам потрібна постійна зовнішня стимуляція.

У Вас дуже гарний вірш - Ви справді талановита :).

Смотрю я на них - в их глазах пустота,
Где были мечты - там теперь есть дела,
Где были фантазии - там сериалы,
А там где любовь - бытовые скандалы.
Мне грустно их видеть, и страшно их знать,
Но я не хочу никого пробуждать,
Не буду их копией - лучше одной
Витать в облаках, ощущатся живой.

Оці строф із вірша підтверджують вищенаведену думку.

С одной стороны - хотела - получила. А с другой стороны ведь уже не 17 лет, живут же как-то другие люди на спокойно...

Ви пишите у вірші, що хочете взлетів і падінь, однак помітно, що Ви не щаслива (Ви б тоді не звернулися сюди на форум). Якщо Ви дійсно хочете вирішити цю проблему, то єдиний вихід - це індивідуальна психотерапія.

Ответ отредактирован автором 10-07-2020 19:38:11

А сейчас вопрос не по теме. Могла бы попросить удалить эту переписку с форума? Что-то боюсь последствий...

Яких саме наслідків Ви боїтеся? Все ж є анонімним. Крім цього, це запитання не до психологів, а до модераторів форуму.

Последствий каких боюсь - всегда боюсь ранить людей, особенно близких. И это тоже большая проблема для меня. В итоге сложно отстаивать свои интересы, потребности...

Запам'ятайте один із психологічних постулатів: Ви не відповідальні за почуття, емоції, поведінку, життя інших людей, а лише за свої. Відстоювання особистісних меж - це психологічно здорова позиці, головне це робити асертивно. Рекомендую Вам почитати книгу Виктории Ламберт "Личные граници. Как их устанавливать и отстаивать" - для розвитку вміння вибудовувати власні межі, Клода Штайнера "Емоциональная грамотность: интелект с серцем" або "Единство разума и сердца" - для розвитку вміння правильно висловлювати свої почуття та оформлювати повідомлення (ці книги є у вільному доступі в інтернеті).

Возможно поэтому и поддерживаю абсолютно все идеи, что боюсь ранить. Для меня поддержка очень важна, я ее не получала от родителей. Для меня поддержка - выражение любви. Когда тебя поддерживают, показывают твою значимость, что умный, хороший, что ты заслуживаешь..

Дуже часто люди роблять для інших те, чого хотіли б для себе. Співчуваю, що Ви в дитинстві не отримували підтримки і не отримуєте її зараз. Знаєте, Ви жалієте інших, проте не жалієте свою маленьку дівчинку всередині Вас (а вона втомилася вдягати "маску веселості" і постійно радувати інших).

О мой Боже! Просто я чувствую себя нужной, когда помогаю другим!

Припускаю, що це батьківські установки, які Ви засвоїли з дитинства ("Радуй інших", "Не відчувай", "Твої потреби та бажання неважливі"). Крім цього, Ваші батькі підкріплювали і хвалили Вас лише коли Ви виконували роль "Рятівника", саме тому Ви і далі продовжуєте це робити. Вам необхідно розвивати свою безумовну самоцінність, адже Ви відчуваєте себе ОК, лише коли Ви допомагаєте іншим.

И боюсь быть отвергнутой, осужденной, боюсь - зделаю что-то для себя - а это причинит неудобство или боль другим.

Як це робили Ваші батьки?

Жила в серости брака 9 лет, во всем угадала мужу, была "мамочкой". Муж пил, я просила бросить, он бросал на две недели и снова. В итоге потеряла себя, устала. Долго расставались. Обещал мне измениться, показывал, что может, стал такой весь хороший. А я уже не могла этого принять. И не верила. И только ещё больше меня это раздражало - 9 лет просила и ноль, а сейчас увидел, что на выход собралась - и что хочешь сделаю! Поздно...Он до сих пор надеется, что это обратимо.

Дуже співчуваю, що у Вас були такі погані стосунки. Ви велика молодчнка, що нарешті наважилися і пішли від чоловіка! Алкоголізм - це залежність і хвороба, яка є дуже складною. Вона існує на двох рівнях: психологічному та біологічному. Відповідно і лікування потрібно проходити комплексне: психіатр + психолог-психотерапевт + група анонімних алкоголіків (зміна оточення). Але найголовніше - сама людина має хотіти цього, а помітно, що Ваш чоловік не бажав над цим працювати.

Поздно...Он до сих пор надеется, что это обратимо.

А Ви з ним досі підтримуєте контакт? Якщо так, то навіщо?

А я как будто на свободу вырвалась и подавай мне крайности и впечатления! Это как подростковый бунт.В этих "новых" отношениях - я тоже чувствовала себя нужной. Наверно в этом и есть проблема?

Припускаю, що саме бунт допоміг Вам вирватися із созалежних стосунків із чоловіком, але зараз, на жаль, він Вам заважає. Помітно, що Ви і далі будуєте созалежні стосунки і це вже запит на індивідуальну терапію.

Сейчас мне плохо - значит нужно пообщаться с кем-то у кого тоже проблемы. Для чего? Помогаю и чувствую себя снова нужной и счастливой.

Ви маєте відчувати себе цінною, не допомагаючи іншим і відмовляючи у допомозі - тоді Ви будете щасливою. Крім цього, цією Вашою стратегією можуть маніпулювати інші (і Ви, таким чином, несвідомо підтверджуєте свій життєвий сценарій). Вам це потрібно?

Ведь я всегда жизнерадостная , позитивная. Даже если выражаю недовольство, делаю это так чтобы никого не обидеть...Делаю это неосознанно, думаю что это и есть я. Но кто же тогда я?

Ви - це не лише одна радість, але і сум, гнів, страх, огида, інтерес, провина, сором - базові емоції, що існують у всіх людей. Помітно, що Ви надто звузили весь свій афективний спектр, надто намагаєтеся подобатися іншим і, таким чином, втрачаєте своє автентичне Я. Тому і Ваша Внутрішня Дитина зараз бунтує, адже їй набридло постійно радувати інших, вона гнівається і проявляє це в "крайностях".