Я нічого не розумію

За 5 років він мені ніколи не хотів зробити пропозицію. Я навіть жила у нього вдома з його батьками і сестрою і часто їздила додому.

Добрый день.
Похоже, что вас обоих это устраивало. Вы пробовали с ним это обсудить, сказать о своем желании что-то изменить в ваших отношениях?

« Я не знаю чому він так себе поводить» - він поводить себе так, як йому хочеться, як зручно, як подобається.
Вам «бачиться», що він якось інакше мав би поводитись, але він обирає те, що обирає.
Вам не подобається що він не робить пропозицію, а те, як він з Вами поводиться («не тріпай мені нерви», «починає все на мене перекидати», не поспішає Вас побачити) – це все Вас влаштовує?
«прошу дати і мені совет як мені в цій ситуації себе поводити?»
Виникає питання – як «себе поводити», щоби що?
Щоб отримати пропозицію?
Щоб він змінив своє ставлення до Вас?
Ви 5 років у стосунках, намагалися різними способами вплинути на поведінку хлопця, але нічого не змінюється.
«Ми пережили дуже багато чвар але чвари завжди з його сторони».-
тобто вирішувались конфлікти також «за ваш рахунок», Ви «йшли назустріч»?
Стосунки – це гра вдвох.
Якщо один підлаштовується, «впливає», «пробачає», а інший не хоче нічого змінювати – так це «не працює».
«Я ніколи не давала йому повода так мені говорити» - він так говорить НЕ тому, що з Вами «щось не так».
Він так вчиняє, бо ВІН ТАКИЙ, обирає саме таке спілкування, дозволяє собі так ставитися до жінки.
Він саме «такий», які вчинки та слова він обирає, а не такий, яким би Ви хотіли його бачити.
Можливо ці стосунки потрібні Вам більше, ніж йому?
Чи знаєте Ви для чого Вам стосунки взагалі ?
Чим влаштовують саме ці стосунки?
Про які стосунки Ви мріяли раніше, що в них було від ваших теперішніх, чого зараз не вистачає?

Я не знаю чому він так себе поводить

Та, годі. Ви перелічили, причому самі, усі причини його поведінки. Не полінуюсь повторити за Вами.

В нього таке виховання що родина має бути на першому місці, а до мене вже потім .

В нього батьки а точніше сестра дуже сильний маніпулятор і він їх слухає, а зі мною так себе поводить.

Невже незрозуміло, що хлопець не налаштований будувати міцні стосунки, робить як вигідно йому, на себе відповідальність не бере, та ще й Вас звинувачує, аби через почуття вини Вами було легше управляти?
Та справа ж не в нбому. Справа в тому, чого Ви за нього вчепилися? Де берете терпіння виносити його звинувачення? Може, себе слід цінувати й поважати аби інші відповідно ставились?

Він по 5 днів ігнорує Вас не тому, що «гордий», а тому, що йому не важливі ці стосунки.
Ви вже багато «терпіли», і нічого не змінилося.
Як довго ще Ви готові терпіти?
Ви «звикли терпіти» - можливо прийшов час замислитися над цією «звичкою» та знайти глибинні причини такої поведінки (частіше це невпевненість в собі, низька самооцінка).
Ви знаєте, що він не хоче робити пропозицію, і все одно чекаєте від нього цього.
Навіщо?
Хіба офіційне оформлення стосунків може вплинути на якість?
Пропозиція важлива, коли є справжні стосунки, в яких людина відчуває себе щасливою, коли є бажання у двох людей будувати родину, народжувати дітей, підтримувати один одного, допомагати.
Про все це у ваших стосунках не йдеться.
Пропозиція, щоб не виглядати «гірше інших»?
Щоб не відчувати, що 5 років «втрачені»?