Важко вибачитись

Ира, такие конфликты дети устраивают "по заказу" родителей. В поведении мамы есть "программа", которую Вы, как ее послушная дочь выполняете. Поэтому Вы не можете извиниться. Это противоречит "программе". Вам нужно принять волевое решение, взять ответственность за свою жизнь на себя и перестать быть марионеткой скрытых предписаний. Извинитесь в одиночестве, прорепетируйте несколько раз и потом легко скажете маме нужные слова.

як це можна змінити?

Если Вы не чувствуете себя виноватой, то зачем тогда брать вину на себя и извиняться?
Что будет, если Вы это не сделаете?

Іро, важливо бути відвертою з собою.
Якщо справді відчуваєте, що чимось образили людину, чи підвели тощо, то визнати це варто по-перше перед собою.
"Так, я дійсно сказала болючі слова, або ж я дійсно домовитись, але не виконала, "або що там інше вважаєте , що не праві .
При цьому не варто принижувати свою гідність характеристиками по типу "погана людина ".
Ви- Справжня Людина, бо відчуваєте, коли насправді не праві і маєте сміливість за це вибачитись (хоч Вам це і важко).
Цим можна пишатися.

Існує тут і певне "але".
Дуже важливо розібратися в тому, що саме на вашу думку стоїть за вашим відчуттям "образила ", чи не присутня тут "не ваша" провина, а нав'язана, наприклад, мамою.

Вибачатись має сенс тільки за своє, дійсно таке, що справді завдало людині болю, чи якимось чином підставило її.

При цьому можна розділити ситуацію на "моє/не моє", якщо є відповідальність і іншої сторони.
І висловити невдоволення тим, що не влаштовує.

Наприклад, "мамо, мені шкода, що я кричала на тебе, вибач.", при цьому "це не виправдовує мої крики, але мені неприємно, коли ти складаєш речі в моїй кімнаті без мене, будь ласка, не роби так ".

Вам варто було б хоча б декілька зустрічей з психологом індивідуально попрацювати, щоб розібратися, чи справді за своє вибачаєтесь, та з'ясувати, чому хочеться вибачитись навіть тоді, коли відповідальність не ваша, і як ще можна вирішити такі ситуації.

Доброго, Іра!
Це захистний механізм, який вмикається, коли Ви підсвідомо відчуваєте, що мама починає маніпулювати почуттям провини, яке сама ж у Вас і викликає. Добре, що він виробився та почав включатись. Бо інакше Ви були б зараз в набагато гіршому психологічному стані.
Вимикати повністю його не потрібно, треба тільки навчитись ним керувати. Зможете це зробити з психологом на психотерапії.

Ответ отредактирован автором 20-12-2022 01:58:40

Добрий ранок, Іро!

Мама навіть сама казала, що їй неприємне таке відношення і що я навіть не вибачилась за це. Але я не можу це зробити. Щось мені не дає.

Ваш внутрішній супротив вибачатись цілком обумовлений. Адже Ви пручаєтесь, ймовірно, не вибаченню, а відчуттю себе поганою і пригніченою необхідністю вибачатись, навіть тоді, коли Вашої провини нема. І ось Ваші слова на підтверждення мого припущення

В дитинстві завжди підходило до горла і пекло, коли я просила вибачення. Потім, я пам‘ятаю, почала вибачатись, коли не відчувала провини (але мама була ображена) і мені так легко було це робити. Я знала, що зроблю це і далі все буде знову гаразд.

Я не знаю, відчуваю себе поганою людиною, що не можу визнати (перед іншими), що я не права і не можу вибачитись. Навіть не розумію чому так.

Тобто Ваша реакція і поведінка - це певний бунт проти усталеної ще з дитинства моделі, завдяки якій виживали в родині, зберігаючи прихильне або більш-менш нормальне ставлення до себе.
На мою думку, ситуація, що зараз склалася, може стати певним Рубіконом, перетнувши який Ви можете напрацювати психологічно дорослу модель прояву себе у стосунках будь з ким. Де буде усвідомлене сприйняття себе та інших, взаємоповага, будуть дотримані особистісні межі і цілком природнє бажання вибачитись в разі заподіяної шкоди.

Здається ніби я змусила себе не відчувати вину, бо я її не відчуваю

Тому і вибачитися не можете, бо не відчуваєте себе ввиною. Якщо Вас з дитинства часто робили винуватою, то скоріш за все зараз Ви сумніваєтесь у собі і в тому що відчуваєте. Не можливо змусити себе не відчувати вину. Я чую, що Ви не вважаєте себе ввиною тому і не вибачаєтеся. Довіряйте собі!

І я знаю що неправа, знаю, що потрібно вибачитись.

За що вам потрібно вибачитися?

Я не знаю

Вы имеете право делать то, что считаете нужным.
Почитайте про ассертивные права человека.
Это поможет Вам не быть постоянно виноватой.