Знецінення?

Доброго дня.

Донести свою точку зору можна в діалозі. Наприклад "Мені неприємно, коли ти знецінюєш мій психологічний стан, кажучи, що він тобі не подобається, тоді як сам часто буваєш пригніченим і не йдеш на діалог. Можеш, будь ласка, не критикувати мене, коли меня погано, а замість цього зробити те-то і те-то, бо це може мене підтримати?"

Доброго ранку!

ЗНЕЦІНЕННЯ?

Зовні, ніби так, схоже на знецінення.
Водночас варто придивитись, а через що у Вас такий настрій буває?

хлопець докоряє мене за мій не дуже добрий настрій, висловлюючи це так що в мене такий настрій постійно, хоча це не так

А як насправді? Що Ви самі помічаєте? Від чого Ваш настрій псується?
Як часто перебуваєте в поганому настрої?

коли в нього немає настрою може мовчати, морозитись від моїх питань «що трапилось та як я можу покращити це» і типу для нього це ок

Напевно, в нього такий спосіб опанування своїми негативними емоціями. Іноді людям краще, коли їх в такому настрої не чипають. І таке буває. Між іншим, очевидно, що Ви схожі в цьому аспекті.

Виглядає це все так, що він може так робити, мовчати, бути пригніченим, а інші ні.

Чи не спадає Вам на думку, що люди в поганому настрої замикаються в собі, мовчать тому що не можуть по-іншому перетравлювати свої емоції? Якщо спадає, то варто свої відчуття і все, що з Вами відбувається в такі періоди, йому висловити. Поставити ті ж питання, які я адресував Вам.
І, звісно, назвати речі своїми іменами, мовляв, розцінюєте його слова як спробу знецінити Ваші почуття.

Щодо цього

Як з цим боротись

Тут багато якостей людини важливі. Наприклад, здатність слухати і поважати думку партнера, готовність свідомо переглядати свої усталені моделі сприйняття і реагування, бажання будувати здорові партнерські стосунки без агресії, маніпуляцій і тиску. Як з цим у Вас і у хлопця?

Насправді помічаю, що з будь-якої причини може впасти настрій, не можу навіть пояснити прикладом з якої, але я намагаюсь з цим справлятись. Проте це буває не кожен день, навіть не кожен тиждень.

Проте дуже пригнічує, коли мене не почуто або зведено до жарту все що я казала, це також звісно впливає на настрій

Я би ці два аспекти відокремив.
Перший бажано б дослідти. Настрій не може керувати людиною, адже вона обирає настрій. Щоправда, часто несвідомо.

Другий теж не слід залишати без уваги. Тому запитаю, які кроки розглядаєте, аби не дозволяти хлопцю пригнічувати через глухість і зведення до жарту Ваших почуттів?

Гадаю що щира розмова допоможе

Проте, будьте готові отримати не те, на що розраховували. Не факт, що так станеться, але все одно...
Навіть, можете собі уявити, як поставитесь до його звичної глухоти і жартів з цього приводу?