«Качає» перед днем народження

У мене сьогодні день народження, мала б відчувати радість, щастя, бо це мій день, але я відчуваю пустоту, розпач.
За тиждень до того на роботі були скажені дні, ще й критичні дні (вони емоційно виснажують мене), неймовірна спека (яку я важко переношу). Я просто тупо тиждень плакала, вчора теж, але вчора була причина. Моя ліпша подруга сказала, що я трачу багато грошей на дрібниці. Суть в тому, що я як рік працюю на більш менш хорошій роботі з хорошою зарплатою, і почала збирати на авто. Це складно , так, але це перший мій досвід збирання. В мене ще потрібно зробити ремонт житла на більш сучасний, але те що є, то ще може побути, це не критично.
І от через що вона мене докоряла, що я пішла навести красу собі, а могла б це все дома зробити, типу зекономити, що я трачу на всяке дурне. Мене вивели ці слова, тому що це звучало від близької людини, і воно звучить як «ти неправильно живеш». Я знаю, що не треба це все сприймати так, слухати інших, але протягом життя мені багато хто казав щось типу того, що «я не правильно живу/роблю і все таке інше».
Для мене не важливі матеріальні цінності! Так, я хочу техніку круту, так, я купила в кредит смарт годинник, який я по тихенько виплачую і мені не доставляє дискомфорт від того. Мені подобається купувати взуття. В мене принцип «живем один раз». Ну дійсно, я можу завтра скласти руки і що? Померти в гарному житлі? Я живу ЕМОЦІЯМИ, ВРАЖЕННЯМИ, я хочу поїхати в Карпати! І нічого страшного, якщо це знову відкладе мою мрію Авто, всьому свій час. В мене настільки вчора був цей приступ сліз, що я казала що хочу померти і те що я бракована, що я якась не така.
Сьогодні зранку також накатувало, але я випила заспокійливе, бо розумію, що не вивезу. Дійсно стало легше, я навіть посміхнулась від виду двох голубів.
Для мене зараз відчуття, як то щось дивне, не зрозуміле, як то не реально все. Ненавиджу це відчуття, воно інколи виникає в мене, я знаю що пройде, але трішки важко.
Я читала, що те що качає перед днем народження, то це цілком нормальне явище, але мені складно, я дійсно емоційна людина, я стараюсь не плакати, але іноді це єдине що мені допомагає.
Просто як пережити цей період? Можливо то вже треба йти до лікаря, щоб виписував заспокійливі? Я втомилась.