Нав'язливі суїцидальні думки

Я ненавиджу те, як цей психічний стан впливає на почуття і мислення, змушуючи думати, що це частина мене, а не хвороба. Мене вже складно вірити, що я існую поза розладом.

↩ Реакція на відповідь № 370537 для Яна Кіркеснер

Дуже дякую за відповідь!
У мене ще є запитання. Мені діагностували також РАС, сказали що легкий. Але чи може у мене бути РАС якщо багато ознак у мене відсутні?
Я рано і грамотно почали розмовляти, немає повторюваної поведінки, якихось рутинних правил і легко сприймаю зміни, доволі висока емпатія, мені нескладно розуміти людей і жарти. Нема сильної непереносимості гучних звуків, але мені вони не подобаються і я постійно у навушниках аби навколишнє середовище сприймалося тихіше.
Із ознак те, що з раннього дитинства відстороненість від соціуму і проблеми із соціалізацією, зоровий контакт для мене надто інтимний, не люблю фізичний контакт, погано виражена міміка і психіатриня казала, що я постійно розмовляю одним тоном, який здається сумним і я у малому віці збирали дуже велику колекцію конкретних іграшок і мені дуже подобалося ставити їх у ряд. Ще іноді як і моя молодша сестра несвідомо ходжу навшпиньках, я питали у всіх кого знаю і ніхто так не робить. Я робою це коли емоційно збуджені і мені здається що так краще відчуваю своє тіло.
Психіатриня сказала, що є дуже багато видів РАС і вона все ж спостерігала за мною 3 місяці...